- Щеплення – факти та статистика
- Чому батьки відмовляються від щеплення дитини?
- Чи дійсно щеплення дитини є небезпечним?
- Які бувають ускладнення після щеплення дитини?
- Алергічні реакції на щеплення в дитини
- Ускладнення після щеплення з боку нервової системи
- Що робити, якщо дитина захворіла після щеплення?
- Коли не можна робити щеплення дітям?
- Підготовка дитини до щеплення
Батьки несуть відповідальність за своє здоров'я і здоров'я своїх дітей. Вони приймають самостійне рішення на основі інформації про: захворювання, календар вакцинації, самі вакцини, про поствакцинальні ускладнення, про протипоказання до щеплень.
У всьому світі щеплення дітей проводиться з самого раннього віку, майже відразу після народження, оскільки в дитини немає надійного захисту від інфекцій, і ймовірність заразитись при контакті з іншими людьми є досить високою. Якщо мама вже перехворіла у свій час тими чи іншими дитячими інфекційними хворобами, то в її організмі є захисні білки крові (антитіла), які малюк отримує через плаценту під час вагітності та в період грудного вигодовування. З 1-го по 6-й місяць життя нормально доношене маля захищене материнськими антитілами, але в недоношених дітей та немовлят, які вигодовуються штучно, такого захисту немає. Тому дуже важливо, щоб всі потрібні щеплення були зроблені буквально з перших тижнів життя дитини.
Щеплення – факти та статистика
В більшості країн світу, і в Україні зокрема, починають проведення вакцинопрофілактики одразу після народження дитини, в перші кілька днів. В цей період діти отримують щеплення проти туберкульозу та гепатиту В, а всі решта щеплення, відповідно до національного календаря планових щеплень, проводяться протягом першого року життя.
Моніторинг інфекційних захворювань свідчить, що на сьогоднішній день у всьому світі з 14 мільйонів смертей, які пов'язані з інфекційними захворюваннями, причиною близько 3 мільйонів були захворювання, які можна було відвернути своєчасною вакцинацією. Слід відмітити, що в країнах, де має місце високий рівень щеплень людей, включаючи Україну, більшість інфекцій виникають лише епізодично, тому лікарі та самі люди не звертають особливої уваги на їх небезпеку.
При масовій імунізації виникає парадоксальна ситуація, яка полягає в тому, що збільшується спектр і кількість вакцинних препаратів, на фоні чого зменшується рівень захворюваності інфекціями, які дають ускладнення і можуть спричинити летальні наслідки. Але паралельно з ростом кількості щеплень зростає також кількість побічних ефектів, хоча відносна кількість цих побічних дій, викликаних вакцинами, залишається досить низькою. Так, наприклад, енцефаліт може розвинутися лише в однієї людини з тисячі інфікованих, а при виконанні щеплень – тільки в однієї людини з мільйона.
Як вже було сказано, вакцинацію необхідно проводити у відповідний час, який визначений національним календарем, що пов’язано з наявністю потрібних вакцин, їх безпекою та ефективністю дії на дітей. Крім цього, враховується також епідеміологічна ситуація, тобто розповсюдженість тих чи інших захворювань на території країни. В Україні використовуються вітчизняні та імпортні вакцини. В загальному всі вони є достатньо якісні та перевірені чисельними дослідженнями та випробуваннями. Вітчизняні вакцини постійно перевіряються на етапі виготовлення та під час застосування. Щодо зарубіжних вакцин, вони проходять контроль до реєстрації в Україні і також перевіряються в процесі використання.
Чому батьки відмовляються від щеплення дитини?
Незважаючи на те що застосування щеплень є всесвітньо визнаним способом профілактики інфекційних захворювань, значна частина батьків відносяться до вакцинації з підозрою. При цьому найпоширенішою мотивацією відмови від вакцинації є:
- впевненість, ризик зараження тою чи іншою інфекцією є мінімальний;
- впевненість в наявності більш надійного захисту від інфекцій;
- переконання в тому, що дитині таки варто перехворіти;
- ймовірність ускладнень після вакцинації дитини;
- часткова недовіра до лікарів зокрема офіційної медицини загалом;
- релігійні переконання.
Чи дійсно щеплення дитини є небезпечним?
Для відповіді на це питання слід розглянути можливі вакцинальні реакції та їх можливі наслідки. Потрібно зразу зауважити, що абсолютно безпечних вакцин не існує. Введення будь-якого з ряду цих препаратів, завжди викликає закономірну реакцію організму, яка часто характеризується клінічними проявами. Такі прояви прийнято називати нормальною вакцинальною реакцією, яка свідчить про зміни в організмі під дією введеної вакцини.
Звичайні вакцинальні реакції можуть бути загальними та місцевими. Останні проявляються у вигляді почервонінь, ущільнення тканин, виникнення місцевих болів. При цьому ділянка з вказаними явищами не повинна перевищувати в діаметрі 8 см, а ущільнення, почервоніння та болі з’являються майже зразу після введення вакцини. Все це проходить через 3-4 дні. Така реакція на вакцину буває в 5-15% щеплених дітей, незалежно від типу самого щеплення.
Загальні нормальні реакції на щеплення проявляються у вигляді підвищення температури, короткочасної інтоксикації (головний біль, нездужання, безсоння, відсутність апетиту). Вони бувають:
- слабкими (температура підвищується до 37,5 градусів при відсутності інших симптомів);
- середньої сили (температура в межах 37,6 - 38,5 градусів з легковираженою інтоксикацією);
- сильними (температура перевищує 38,6 градуса з яскраво вираженими симптомами інтоксикації).
В дітей, які щеплені живими вакцинами, нормальна вакцинальна реакція відбувається у вигляді симптомів з боку органів, які вражаються відповідним інфекційним захворюванням. Тобто, при вакцинації від кору, крім інтоксикації та підвищення температури може також виникати нежить, кашель, кон’юнктивіт, гіперемія зіву. Після щеплення від краснухи може також з’явитись нежить, кашель, болі в суглобах та висипка. Ці прояви зазвичай носять короткочасний характер, і в випадку введення неживих вакцин вони тривають від 1 до 3 днів. Якщо для щеплення застосовувалась жива вакцина, симптоми можуть проявлятись протягом 3-5 днів. Період появи реакцій теж може відрізнятись залежно від типів вакцин. Після неживих вакцин реакція виникає з 1-го по 3-й день, після імунізації - першу добу, а після живих вакцин – в період з 5-го по 14-й день, з піком прояву в 8-й - 11-й дні.
Якщо температура не підвищується та немає інших клінічних проявів, таку вакцинацію слід вважати безсимптомною. Також слід зазначити, що частота розвитку нормального вакцинального процесу буде залежати від використаної вакцини.
| Вакцина | Місцеві реакції (набряки, почервоніння, біль) 5 від загальної кількості щеплених | Загальні прояви | |
| Температура тіла вище 38,0 градусів | Головна біль, погіршення самопочуття | ||
| Проти туберкульозу | 90 - 95% | - | - |
| Проти гемофільної інфекції | 5 - 15% | 2 - 10% | - |
| Проти гепатиту В | Діти - 5%, дорослі -15% | - | 1 - 6% |
| Проти кору, краснухи, паротиту | 10% | 5 - 10% | 5% |
| Проти поліомієліту (застосовується жива вакцина) | - | менше 1% | менше 1% |
| ПРоти коклюшу, стовбняка, дифтерії (вакцина АКДС) | 10% | 1% | 10 - 15% |
Які бувають ускладнення після щеплення дитини?
Реакції дітей на щеплення дуже рідко відрізняються від звичайних. При їх появі зазвичай мова йде про поствакцинальні ускладнення. Основною причиною таких ускладнень є залишкова реактогенність препаратів, тобто, їх здатність викликати побічні ефекти. Це часто пов’язано з індивідуальними особливостями щепленої дитини і лиш в окремих випадках – з технічною похибкою проведення імунізації.
Реактогенність препаратів для вакцинації залежить від їх виду. Найбільш реактогенними є живі вакцини, в яких містяться мікроорганізми, менш реактогенні неживі вакцини, з окремими частинами мікроорганізмів. Реактогенність підвищується при невиконанні умов зберігання та транспортування вакцин, що часто спостерігається при самостійному придбанні таких препаратів пацієнтами.
До індивідуальних особливостей людини в плані схильності до розвитку ускладнень належать наступні фактори:
- перенесення в минулому важких алергічних реакцій на компоненти вакцини;
- схильність до судоми (типова для дітей 1-3 років);
- наявність імунодефіциту та відповідних захворювань (наприклад, онкологічні захворювання, СНІД, первинні імунодефіцитні захворювання).
Технічні порушення при щепленні полягають в неправильному підшкірному введенні препарату, однак ці причини ускладнень зустрічаються дуже рідко.
Таким чином, ускладнення після щеплення можна назвати рідкісним явищем, яке навіть не завжди пов'язане з проведенням вакцинації, проте є нехарактерним при звичайному протіканні вакцинального процесу. Всі ці ускладнення мають відповідні клінічні прояви і терміни розвитку. В аспекті клінічних проявів можна виділити надмірно сильні, загальні та місцеві алергічні реакції та ускладнення, що стосуються нервової системи. Терміни виникнення ускладнень після щеплення збігаються при цьому співпадають з періодом розвитку звичайних реакцій.
Надмірно сильні реакції бувають найчастіше при застосуванні неживих вакцин від дифтерії, правця, коклюшу. Також можуть виникати сильні реакції при щепленні від кору. Ускладнення від введення неживих вакцин розвиваються в перші три доби, а при застосуванні живих вакцин – з 5-го по 14-й день після вакцинації. Симптоми при цьому зберігаються кілька днів. Типові прояви надмірних реакцій – підвищення температури до 39,5 градусів, неспокій та млявість, порушення апетиту та сну, блювота і т.п.
Алергічні реакції на щеплення в дитини
Місцеві алергічні реакції зазвичай помічаються після щеплення неживими вакцинами, які мають у складі гідроксид алюмінію: Тетракоки, АКДС. При застосуванні живих вакцин місцеві алергічні реакції бувають рідше і пов'язані вони також з додатковими речовинами, які входять в склад вакцини.
Місцеві алергічні реакції з’являються у вигляді почервоніння (гіперемії) та припухлості місця введення вакцини, розмір якого більше 8 см. Згідно класифікації ВООЗ, місцевою реакцією прийнято вважати гіперемію та набряк, при їх поширенні за межі суглоба або у випадку, якщо вони займають більше половини поверхні тіла у місці щеплення. З’являються такі симптоми протягом перших трьох днів, незалежно від того, який тип вакцини застосовувався.
Однією з дуже рідкісних алергічних реакцій є анафілактичний шок, який супроводжується раптовим падінням артеріального тиску після введення будь-якого препарату. В такому випадку, який трапляється не частіше одного разу на мільйон щеплень, можуть бути потрібними реанімаційні заходи.
Зазвичай загальні алергічні реакції мають вигляд кропивниці, висипки або набряку Квінке, які виникають після введення неживих вакцин у перші три дні, а після щеплення живими вакцинами - з 4-го по 14-й день.
Ускладнення після щеплення з боку нервової системи
Фебрильні судоми, які можуть початись при піднятті температури тіла понад 38 градусів, іноді зустрічаються при застосування будь-якого типу вакцини, але найчастіше - при введенні АКДС. Наступне місце по частоті викликаних ускладнень займає вакцина проти кору, яка може вводитись в складі іншого препарату або окремо. При застосуванні неживих вакцин судоми можуть початись в перший день, рідше - на 2-й або 3-й день після введення препарату, а від живих вакцин судоми можуть з’явитись, починаючи з 5-го по 12-й день. На сьогоднішній день більшість медиків не вважають фебрильні судоми результатом поствакцинального ускладнення, адже в діток до 3 років відмічається загальна схильність до появи таких судом при високій температурі, яка може бути викликана різноманітними інфекційними захворюваннями, а не лише введенням вакцини.
На вакцинацію препаратом АКДС (Тетракоки) діти віком 1-6 місяців часто реагують пронизливим криком, який починається через кілька годин після щеплення і може тривати до 5 годин. Такий тривалий монотонний крик немовлят може бути пов'язаний з короткочасним підвищенням внутрішньочерепного тиску та появою на його фоні головного болю. Також крик може бути реакцією на біль від введення вакцини.
Вакцино-асоційовані захворювання, які розвинулися від введення вакцини є найбільш небезпечними ускладнення для нервової системи. До таких ускладнень належить вакцино-асоційований поліомієліт - захворювання, спровоковане введенням оральної живої вакцини; краснушний та коровий енцефаліт, які викликані застосуванням аналогічних препаратів, та серозний менінгіт, який може бути результатом дії вакцинного вірусу епідемічного паротиту. Однак такі ускладнення бувають дуже рідко, менш ніж в одному з мільйона випадків, і лише при щепленні живими вакцинами. Ймовірність появи таких ускладнень завжди пов’язана з імунодефіцитом дитини або зміною властивостей вакцинного мікроорганізму.
Слід також відмітити, що неживі вакцини ніколи не викликають вказаних вище ускладнень, тому застосування таких препаратів є абсолютно безпечним для дітей та дорослих з імунодефіцитними захворюваннями.
Поствакцинальні ускладнення є вкрай рідкісними явищами. Згідно статистичних даних, кількість дітей з поствакцинальними ускладненнями на всі типи таких препаратів становить від 5 до 10 з 1 мільйона. При цьому в більшості випадків відзначаються лише місцеві реакції.
Що робити, якщо дитина захворіла після щеплення?
Слід відзначити, що при захворюванні вакцинованої дитини саме захворювання в більшості випадків є випадковим, яке лише співпало в часі з проведенням щеплення і не є спровокованим введенням вакцини. Переважна більшість захворювань починається з інтоксикації та підвищення температури, що закономірно примушує батьків або навіть лікарів пов’язувати ці факти з поствакцинальними ускладненнями, навіть якщо в дитини, наприклад, ГРЗ.
Такі факти призводять до несвоєчасної діагностики захворювання та відсутності потрібної терапії. Тому, у випадку захворювання дитини після щеплення, слід негайно викликати лікаря та точно встановити діагноз – чи це незалежне захворювання чи ускладнення після щеплення. При виникненні поствакцинальних ускладнень лікування зазвичай націлене на зняття симптомів. У випадках дуже сильних реакцій використовуються жарознижуючі препарати, а при алергіях, відповідно, протиалергічні ліки.
Коли не можна робити щеплення дітям?
Всього існує кілька протипоказань для проведення щеплення дитині. Наприклад, вакцинація не рекомендується у випадку наявності в дитини гострого захворювання або тимчасового загострення хронічного захворювання. В таких випадках вакцинація проводиться після повного одужання: через 14 днів після гострого захворювання, та через місяць після загострення хронічного інфекційного захворювання. Ще одним протипоказанням для щеплення є алергія на компоненти вакцини, яка мала місце при попередньому щепленні. Також буває індивідуальне протипоказання до щеплення. Наприклад, вакцину проти кашлюку (Тетракоки, АКДС) не рекомендують для дітей з прогресуючими захворюваннями нервової системи, які можуть викликати афебрільні судоми, а живі вакцини проти кору, туберкульозу, паротиту, краснухи та поліомієліту не застосовуються для дітей та дорослих з вродженим (первинним) імунодефіцитом.
Підготовка дитини до щеплення
Правил підготовки дитини до щеплення як таких не існує, але перед вакцинацією слід простежити за здоров’ям малюка, змірявши температуру тіла (вона повинна становити 36,6 градусів). Щодо діток, схильних до алергії, для них є важливим дотримання правильного харчування та режиму дня. Це потрібно для того, щоб в день вакцинації дитина не вживала ніяких продуктів, на які може виникати алергічна реакція. Якщо ж дитина в момент щеплення проходить плановий курс лікування від алергічного захворювання, то вакцинація проводиться на фоні призначеної терапії. Дітям, в яких виникають гострі алергічні реакції (кропивниця, набряки), препарати від алергії слід вживати, починаючи за кілька днів до щеплення, та після його проведення.
Якщо з будь-яких причин було порушено термін щеплення, який вказано в календарі, вакцинацію можна буде виконати пізніше, незалежно від віку. Дітям з ураженням нервової системи, алергією та хронічними захворюваннями щеплення рекомендують проводити в першу чергу, оскільки такі діти гірше переносять інфекції.
Як було зазначено, вакцинація в Україні проводиться на абсолютно добровільній основі. Тому відповідальність за здоров'я дитини покладається виключно на батьків. Будемо надіятись, що отримана батьками інформація про щеплення стане їм в пригоді та допоможе прийняти правильне рішення для захисту здоров’я дитини.
