- Звідкіля беруться неслухняні діти?
- Які причини дитячого непослуху?
- Як поводитися батькам з неслухняною дитиною?
- Як припинити дитячу істерику?
- Кому і навіщо потрібні заборони?
- Що робити, якщо нічого не допомагає?
- Найважливіші принципи виховання
З неслухняними дітьми ми стикаємося досить часто в побуті: в магазині, на відпочинку, в секції, куди ходять і наші діти. Ми дивимося на такого малюка і мимоволі замислюємося, чому його батьки не вживають ніяких кроків для того, щоб приборкати бешкетника. Але іноді ми стикаємося з дитячим непослухом в своєму власному будинку. Особливо дивно, коли вчорашній слухняний малюк починає вести себе неналежно. В чому тут с права? Можлио, це негативний вплив однолітків або перехідний вік? З чим може бути пов'язано така поведінка дитини і що взагалі робити з неслухняними дітьми? Про все це й піде мова у статті.
Звідкіля беруться неслухняні діти?
Важкими зазвичай називають дітей і підлітків, що відрізняються безконтрольністю через непослух, коли батьки ніяк не можуть впоратися з ними, а сварки, крики і покарання ременем переростають в щоденні скандали. У чому ж полягає причина такої поведінки?
Перш за все батькам варто прийняти одну річ. Завжди було прийнято звинувачувати і засуджувати дитину за її непослух, однак це в корені неправильно. Придивіться і ви зрозумієте, що такі діти набагато вразливіші та чутливіші від своїх однолітків. Під натиском життєвих проблем, які бувають навіть у їхньому віці, а так само під тиском батьків та інших оточуючих їх людей, вони не справляються зі своїми емоціями і «сходять з рейок», намагаючись захиститися агресією або маскою байдужості. Причину ж варто шукати в глибині дитячої психіки. Найчастіше, проблема не усвідомлюється ні дитиною ні батьками, однак зрозуміти її необхідно.
До речі, якщо говорити про перехідний вік, то варто розуміти й те, що таких «перехідних періодів» у дитини може бути декілька і вони зовсім не обов'язково повинні збігатися з початком пубертатного періоду. Психологи виділяють кілька вікових криз, коли дитина може почати проявляти свої почуття негативно до оточуючих.
Які причини дитячого непослуху?
З точки зору психології можна виділити 4 основні причини дитячого непослуху.
1. Недостаток батьківської уваги. Це найпоширеніша і очевидна причина. Коли дитині не вистачає достатньої кількості батьківської любові та уваги для повноцінного розвитку та емоційного благополуччя, вона таким чином отримує те, що їй необхідно. Мета досягнута: батьки постійно відволікаються від своїх звичайних справ, розмовляють з дитиною. Можливо вони кричать, однак це краще, ніж відсутність уваги взагалі.
2. Бажання відстояти себе і свої права. Це друга за популярністю причина неслухняності, яка найчастіше зустрічається в сім'ях з підвищеною опікою над дитиною. Мами, тати, бабусі, які не приймають до уваги те, що у дитини вже може бути своя позиція, думка щодо деяких питань, самі підштовхують її до протесту. Не варто дивуватися крикам, якщо дитина і слова не може промовити проти батьківського рішення. Таким чином ми отримуємо дитину, яка не згодна з надмірною опікою, але не може їй протистояти, і тому поводиться капризно і агресивно.
3. Бажання помститися. Така причина теж має місце. Приводів для образи може бути маса, і нерідко вони стосуються відносин між батьками. Розлучення, сварки, поява вітчима або мачухи - всі ці речі і подібні сімейні конфлікти важко переживаються ще не зміцнілою психікою. Однак приводи можуть бути і менш серйозними, наприклад, не куплена іграшка, догана, примус займатися домашніми справами замість прогулянки. В даних випадках логіка має вигляд «мені зробили погано - нехай тепер і їм буде погано». Важливо розуміти, що не завжди подібні капризи тягнуть за собою щось несерйозне. В душі дитина може сильно переживати, а зовні виражати свою біль саме через непослух.
4. Втрата віри в себе, зниження самооцінки. Іноді простежується зв'язок переживання дитиною невдачі в будь-якій сфері життєдіяльності і непослухом. Накопичуючи в собі помилки, дитина приходить до висновку, що ні на що не здатна, що вона гірша за інших і т.д. Простіше кажучи, її самооцінка і бажання щось робити падають. Всередині дитина буде важко переживати, а тут ще й батьки нагадують про те, яка вона погана, агресивно вказуючи на недоліки. Відповідна реакція у вигляді неслухняності буде в такому випадку криком про допомогу. Дитина лише хоче, щоб її втішили, підтримали.
Як поводитися батькам з неслухняною дитиною?
Перш за все необхідно визначити, чому дитина не хоче слухатися батьків - це і стане відправною точкою вирішення даної проблеми. В основному діти шляхом істерик і примх намагаються привернути батьківську увагу.
Необхідно звести до мінімуму прояв агресії в бік дитини, щоб вона розуміла, що негативна і позитивна увага від батьків надходить в рівній кількості. Більш того, батькам варто почати з себе: чи достатньо вони приділяють уваги і часу своїй дитині, чи не занадто вони вимогливі. Так само можна просто поговорити з дитиною в спокійній манері, дізнатися, що її турбує.
Крайня міра - звернення до дитячого психолога, який зможе розібратися, в чому справжня причина неслухняності.
Як припинити дитячу істерику?
Якщо дитина вередує, є кілька ефективних стратегій, які допомагають закінчити дитячу істерику. Розглянемо їх докладніше.
1. Мовчання. Мабуть, найважча у виконанні стратегія. Хорошою відповіддю на дитячий каприз буде батьківська холоднокровність. Діти ніколи не кричать самі, їм потрібна публіка, потрібні емоції від батьків, які стоять і спостерігають за цим. Тому кращим рішенням припинити істерику буде позбавити дитину глядача. Втративши спостерігача та усвідомивши безглуздість своєї поведінки, дитина заспокоїться, а в наступного разу подумає, чи варто повторювати те, що не приносить результату.
2. Переключення уваги. Іноді істерика пов'язана з тим, що дитині просто не купили те, чого їй захотілося. Наступного разу, коли вона заплаче щодо чергової неотриманої машинки або ляльки, можна розповісти їй про те, що мама хотіла б отримати і про що давно мріє. Дитина захопиться цією розмовою і на певний час забуде про свої капризи. Таким чином можна їй пояснити, що всі чогось хочуть, але не завжди це отримують. Можливо, дитина в подальшому буде замислюватися, перш ніж знову вередувати.
3. Батьківська увага. Це один з найбільш дієвих методів. Найкраще просто обійняти дитину і сказати, що батьки її люблять і бережуть. Іноді дитині хочеться простого людської уваги, ласки і любові, відчувши яку, вона швидко заспокоїться. Це стосується не тільки вже існуючої істерики, але й звичайних образ.
4. Переправа енергії в інше русло. Іноді істерика - спосіб вивести стрес назовні. Для того, щоб емоційний стан дитини залишався стабільним і вона не вередувала через дрібниці, варто дитину чимось зацікавити. Спортивна секція, музична або художня школа, танці - неважливо що, важливо щоб дитина зганяла стрес через якесь дійство, щоб їй не було коли копатися в собі, щоб вона не сиділа пртягом всього дня за комп'ютером або телевізором.
Кому і навіщо потрібні заборони?
Важливим аспектом виховання дитини є встановлення меж дозволеного. Так його обмежують від зовнішнього незнайомого світу, від небезпеки, тому діти в більшості своїй люблять правила. Однак якщо дитина не розуміє слова «не можна», необхідно правильно донести до неї сенс цієї заборони. Є декілька основних принципів грамотного пояснення цього слова.
1. Загальне рішення. Якщо один з батьків каже «не можна», то другий обов'язково повинен його підтримувати. Такі узгоджені відносини не дадуть дитині приводу для істерики. До того ж, якщо обоє батьків стоять на одній позиції, то дитина зрозуміє, що найімовірніше батьки мають рацію, і визнає їх авторитет в цьому питанні. Дитина зрозуміє, що «не можна» - це остаточне рішення, яке не може бути змінено одним з батьків.
2. Розміреність заборони. Не варто забороняти дитині занадто часто, але і не потрібно відмовлятися від слова «ні» на зовсім. У цьому питанні важлива послідовність. Розумно забороняти дитині те, що не входить в певні рамки, і тоді з часом у неї в голові з'явиться точна картина - що можна, а що не можна.
3. Тон спілкування з дитиною. Не варто розмовляти з дитиною на підвищених тонах і з проявом агресії, так можна тільки залякати її або викликати відповідну агресію. Грамотніше будувати з дитиною вести розмову так, як батько хотів би щоб з ним розмовляли. Саме таким чином можна чітко донести до дитини всю потрібну інформацію.
Що робити, якщо нічого не допомагає?
Якщо жоден із способів не працює, дитина не бажає йти на діалог і поводиться неадекватно, можливо варто звернутися до дитячого психолога. В період формування психіки дитина дуже сприйнятлива до негативних речей, які вона спостерігає вдома, на вулиці, в дитячому садку, школі, що неодмінно впливає на її світосприйняття і поведінку.
Найважливіші принципи виховання
Дотримуйтесь цих нескладних принципів і виховання дитини перестане здаватися непосильним тягарем.
Любити і приймати дитину такою, якою вона є. Кожна людина на цьому світі заслуговує тепла і турботи. Не варто бути надто вимогливим до своєї дитини і порівнювати її з іншими. Важливо проявляти любов і терпимість до дітей, адже у батьків це найдорожче, що може бути.
1. Повага. Повага - ключ до побудови здорових відносин з дитиною. Необхідно пам'ятати, що вона така ж особистість, і батько - це перший вчитель. Важливо зважати на її почуття і враховувати думку.
2. Не чекати великої вдячності. Дитина ще не розуміє, скільки зусиль батьки вкладають в її виховання і добробут. Грамотно буде поставитися до цього стриманіше, адже всі ці зусилля здійснюються заради дитини, її сьогодення і майбутнього, а не заради подяки.
3. Бути прикладом. Немає нічого кращого для виховання дитини, ніж живий приклад такої людини перед очима дитини. Почати з себе буде гарною ідеєю тому, що батьківський приклад - найкращий і дієвий.
4. Розмови. Важливо говорити, спілкуватися з дитиною, пояснювати їй що таке добре, а що погано, розповідати про що вона питає. Таким чином будується довіра і взаєморозуміння, дитина буде знати що батько завжди вислухає, відповість на питання, дасть пораду.
5. Не звинувачувати себе. Батьки постійно дорікають собі за кожен синець та невеличку рану на тілі дитини. Усвідомлення того, що не все в їх руках і не всі підконтрольні їм, істотно полегшить життя. До того ж, так дитина пізнає світ, вчиться на своїх помилках, отримує досвід спілкування з навколишнім середовищем, що важливо для грамотного розвитку.
Якщо хочете жити в хороших відносинах з дитиною, ніколи не зривайте на ній свої образи, не принижуйте її. Пам'ятайте, що найголовніша людина у вашому житті це дитина. Діти можуть бути різними: неслухняними, примхливими, розпещеними, можуть не зовсім добре вчитися, але для своїх батьків вони повинні бути найкращими, незалежно від оцінок в щоденнику.
