- Ризик виникнення шизофренії в дітей
- Чи передається шизофренія дітям від батьків?
- Чи можуть викликати шизофренію інфекції?
- Депресія або маніакально-депресивний психоз
Багаторазово проведені дослідження підтверджують те, що генетичні фактори мають значний вплив на розвиток в дітей таких психічних захворювань, як маніакально-депресивний психоз і шизофренія. Даний висновок був зроблений в результаті тривалих досліджень сімей з прийомними дітьми та парами близнюків, в яких були встановлені такі діагнози.
Як відомо, шизофренія представляє собою психічне захворювання, при якому спостерігаються різного роду психологічні відхилення у дітей, що пов'язані з порушенням поведінки, мислення, руху, емоційних процесів та сприйняття навколишнього середовища. Поширеність шизофренії серед дітей, як свідчать дослідження, становить від 1 до 2 %.
Ризик виникнення шизофренії в дітей
Досить часто лікарі, які не є спеціалістами в даному секторі, вважають, що шизофренія з’являється в ранньому віці, однак ця точка зору є неправильною. Дійсно, найбільш важкі форми цього захворювання проявляються в дитинстві, проте кількість таких випадків не перевищує 5 % від загальної кількості захворювань шизофренією. У всіх інших випадках середній вік початку захворювання становить від 20 до 33 років. Прийнято вважати, що в країнах з низьким рівнем розвитку процентна кількість дітей, що захворюють шизофренією в ранньому віці є більшою, ніж у високорозвинених країнах. Однак, згідно з даними досліджень, у США даний показник становить 15-27 років, а в таких країнах, як Німеччина і Данія найбільша кількість випадків захворювання шизофренією відмічається у людей віком 24-42 роки.
Як свідчать дані, у нашій країні середній вік людей, в яких найчастіше діагностують шизофренію, становить від 23 до 41 року. Ці дані в певній степені можуть бути завищені, оскільки при розрахунку за нижню межу брали 18 років, а не 15, як в інших країнах. За іншими даними, отриманими при наукових дослідженнях, середній вік початку захворювання на шизофренію становить 15-29 років, тобто є трохи нижчий. Також відомо, що чоловіки захворюють шизофренією в більш молодому віці, ніж жінки.
Захворюваність на шизофренію серед дітей у великій мірі пов'язана з генетичними факторами, тобто вона передається спадково. Оцінка ймовірності спадкування шизофренії має дуже високий відсоток і становить від 68 до 89 %. Однак реальний ризик розвитку цього захворювання в дітей (навіть у випадку генетичної схильності) є набагато нижча. Навіть в одно-яйцевих близнюків ймовірність розвитку захворювання становить не більше 48 %. Ризик виникнення шизофренії в дитини, у якої один з батьків страждає цим захворюванням, становить приблизно 13 %, а у випадку наявності цього порушення в обох батьків ймовірність рецидиву сягає 46 %. Якщо шизофренією хворіли родичі другого степеня споріднення (бабусі, дідусі, дядьки, тітки), то ризик розвитку психічного відхилення в дитини буде становити лише 4-5 %.
Чи передається шизофренія дітям від батьків?
Для аналізу степені розвитку спадкової шизофренії проводяться різного роду дослідження. В цілому такі дослідження підтверджують факт, що в дітей, народжених від хворих на шизофренію батьків, ймовірність рецидиву цього захворювання вища, ніж у дітей психічно здорових батьків.
Зокрема, проводилося вивчення дітей, народжених від хворих на шизофренію батьків, що були усиновлені здоровими сім'ями. Обстеження показало, що в таких дітей ймовірність розвитку захворювання становила приблизно 10 %. При цьому ризик розвитку шизофренії у біологічних дітей здорових батьків ця ймовірність становила 1,5 %.
В іншому дослідженні вивчався психічний стан прийомних дітей, від яких відмовилися хворі на шизофренію батьки. Було визначено, що в таких дітей набагато частіше виникали граничні розлади (наприклад, розлади особистості) порівняно з дітьми, біологічні батьки яких були психічно здорові.
Незважаючи на те, що за появу шизофренії найчастіше відповідають генетичні фактори, не варто забувати про вплив зовнішніх чинників на розвиток цього захворювання. Багато вчених лікарів вважають, що на розвиток шизофренії в дітей значний вплив має зовнішнє середовище. На сьогоднішній день вченими виділено кілька факторі, що не належать до генетичних, але значною мірою впливають на виникнення шизофренії. До таких факторів впливу належать: народження дитини зимою, народження в густонаселеній місцевості, ураження вірусними інфекціями, ускладнення вагітності та пологів у матері дитини, а також окремі психологічно-соціальні чинники, серед яких значне місце посідає еміграція.
Чи можуть викликати шизофренію інфекції?
Докази вірусного походження шизофренії в основному є непрямими. Дослідження, проведені в ряді країн, показали, що у жінок, які перенесли вірусні інфекції протягом першого триместру вагітності, збільшується ймовірність народження дитини, схильної до виникнення шизофренії. Сезонність народження хворих шизофренією дітей пояснюється саме тим фактом, що поширення багатьох вірусних захворювань має також сезонний характер. Однак поки що лікарям не вдалося виділити конкретний вірус, що викликає шизофренію. Було знайдено лише кілька непрямих пояснень вірусного походження цієї хвороби. Наприклад, у деяких дітей, що хворіють шизофренією, відзначалося збільшення вмісту антитіл до окремих паразитів мікробного походження, зараження якими може відбуватися через домашніх тварин. Були навіть проведені кілька досліджень, під час яких було виявлено, що хворі на шизофренію діти набагато частіше контактують з кішками, ніж діти контрольної групи.
Зв'язок виникнення шизофренії з ускладненням вагітності та пологів є одним з аргументів на користь теорії про виникнення шизофренії, що ґрунтується на дефектах розвитку. Відповідно до цієї теорії подальший розвиток шизофренії в дітей обумовлений ураженням головного мозку, яке має місце в певний період розвитку плоду або безпосередньо під час народження дитини.
Депресія або маніакально-депресивний психоз
Кілька слів необхідно сказати і про такий ендогенний психічний розлад як маніакально-депресивний психоз. У міжнародному класифікаторі психічних хвороб його розглядають як афективні розлади і позначають як біполярний розлад. Типовими ознаками перебігу цього захворювання є виникнення депресивних і маніакальних станів. Популяційний ризик захворювання маніакально-депресивним психозом становить 0,4-1,3 %, однак ймовірність його виникнення у родичів хворих є значно вищою. Спадковість цієї хвороби становить 30-80 %. Ризик розвитку захворювання для одно-яйцевих близнюків складає 65 %, а для різнояйцевих - 14 %. Тим не менше, накопичення цього захворювання в сім'ях зустрічається досить рідко. Молекулярно-генетичні дослідження маніакально-депресивного психозу дозволяють припустити, що відповідальний за такі стани ген знаходиться на 18-й хромосомі.
Якщо в картині маніакально-депресивного психозу виникають тільки депресивні стани, то його називають депресією. Ризик виникнення депресії у дівчаток і жінок становить 12-20 %, в той час як у хлопчиків та чоловіків цей показник дорівнює 9-12 %. Ймовірність появи захворювання депресією у родичів першого ступеня споріднення становить 5-25 % і збігається з популяційних ризиком, що дозволяє зробити висновок про фактичну відсутність генетичної схильності до цього захворювання. Тим не менш, показник спадковості цього захворювання серед дітей досить високий і змінюється в інтервалі 70-80 %. При дослідження пар близнюків було виявлено, що ймовірність збігу захворювання для одно-яйцевих близнюків становить 40 %, а для різнояйцевих вона станоивть 17 %.
Вивчення прийомних дітей, що мали кровних родичів, які страждали депресіями, також підтверджує вплив генетичних факторів на розвиток цього захворювання. Було зазначено, що біологічні батьки прийомних дітей з афективними розладами часто зловживали психоактивними речовинами.
За останні три десятиліття були отримані дані про те, що порушення в серотоніновій системі головного мозку також впливають на розвиток депресії. Вчені вважають, що аномалії обміну серотоніну в мозку обумовлюють основний симптом даного захворювання - власне депресію, а також тривожність. У зв'язку з цим молекулярно-генетичні дослідження депресії спрямовані на пошук порушень в генах, які відповідають в організмі за обмін серотоніну.
