- Симптоми стрептодермії у дітей
- Міхурове (бульозне) імпетиго
- Еритемато-сквамозна стрептодермія
- Поверхневий панарицій (турніоль)
- Інтертригінозна стрептодермія
- Папуло-ерозивна стрептодермія
- Вульгарна ектіма
- Диференціальний діагноз
- Лікування стрептодермії у дітей
- Профілактика стрептодермії
Стрептококове імпетиго або стрептодермія у дітей є однією з найбільш розповсюджених форм стрептодермії. Джерелами зараження найчастіше бувають хворі, що страждають від уражень шкіри захворюваннями стрептококової етіології. Було встановлено певний зв'язок між стрептодермією та скарлатиною у дітей. Лікарі помітили, що при підвищенні захворюваності на скарлатину дуже часто спостерігається збільшення кількості дітей, що хворіють стрептодермією.
Інфекція може передаватись дитині через навколишні предмети (білизну, одяг), іграшки, а також через інфіковані руки. Збудник захворювання можуть переносити також комахи та інфікований пил. Відомо що досить недавно у Великобританії серед юнаків були часті спалахи стрептококового імпетиго, причиною виникнення яких була значна зараженість стрептококом пилу в спальнях та гімнастичних залах. Недотримання правил гігієни дітьми та підлітками досить часто стає причиною поширення імпетиго.
Крім перерахованих вище причин, до появи стрептодермії у дітей також призводять пошкодження слизових оболонок та шкіри, які виникають під час чухання дітей, що хворіють сверблячими видами дерматозів. До підвищення активності перебігу імпетиго у дітей може призвести мацерація епідерміс виділеннями з носової порожнини, якщо в дитини риніт, або з вушної раковини, якщо в дитини отит. Хоча й будь-які інші відхилення імунологічної реактивності дитячого організму, що часто мають місце при інфекційних захворюваннях, анемії в дитини, шлунково-кишкових розладах, гіпотрофії в дітей, також можуть бути ймовірним одним патогенетичним фактором імпетиго.
Симптоми стрептодермії у дітей
Першим проявом стрептодермії в дитини є утворення невеликої за розміром червоно-рожевої плями, поверхня якої через пару годин перетворюється на фліктену (міхур) величиною з лісовий горіх. Всередині міхура є серозно-гнійна або серозна рідина. Довкола він оточений блідим рожевим віночком. Число таких міхурів швидко зростає, що говорить про наявність аутоінокуляції. Тривалість еволюції одного міхура складає від 5 до 7 днів. Паралельно з появою нових фліктен спостерігаються ерозії, розкриті бульбашки і тості пухкі кірки сіро-жовтого відтінку. Білий тонкий віночок, що утворюється довкола рогового шару по периметру є залишком фліктени, а після відторгнення кірок спостерігається нестійка еритема, однак атрофії та рубців при цьому не буває. При утворенні великого числа бульбашок, в процесі їх злиття, зазвичай спостерігаються кільцеподібні фігури на поверхні шкіри (цирцинарне імпетиго).
Найчастіше захворювання у дітей локалізується на незахищених одягом ділянках шкіри (руках, обличчі). У випадку неправильного або несвоєчасного лікування стрептодермія може поширитися на інші ділянки шкіри і тривати значно довше. Більшість поширених форм стрептодермії у дітей іноді супроводжуються поліаденітом і порушеннями норми периферичної крові (анемізацією, лейкоцитозом, підвищенням ШОЕ, нейтрофільозом). Досить часто у дітей при стрептодермії збільшується температура тіла до 38 градусів, особливо часто це спостерігається у вечері. В окремих випадках захворювання ускладнюється гломерулонефритом. У зв’язку з цим кожній дитині, що хворіє на стрептодермію, особливо у випадку тривалого перебігу, рекомендується періодично робити аналіз периферичної крові та аналіз сечі.
Стрептококову і стафілококову змішану стрептодермію у дітей прийнято називати вульгарним імпетиго. Така контагіозна форма досить часто повторно розвивається при різного роду сверблячих дерматозах (корості, екземі, нейродерміті і т.п.). Вульгарне імпетиго в дитини іноді виникає після травми і мацерації шкіри різного роду виділеннями (з геніталій, носа, вушних раковин та слини з ротової порожнини). У зв’язку з наявністю стафілокока вміст фліктени, що початково утворюється, стає гнійним та мутним. Після висихання секрету утворюється товста зелено-жовта кірка, а під нею проходить епітелізація. Після повного загоєння (зазвичай від 1 до 2 тижнів) на шкірі видно еритематозні плями і тимчасова пігментація – типова ознака стрептококового імпетиго.
Враховуючи той факт, що імпетиго є досить контагіозною хворобою, уражених стрептодермією дітей необхідно відокремлювати від здорових дітей, що допоможе уникнути спалаху епідемії в дитячому колективі.
Залежно типу патології та локалізації захворювання, а також від загального самопочуття дитини, в сфері медицини прийнято розрізняти за клінічними ознаками декілька типів стрептококового імпетиго.
Міхурове (бульозне) імпетиго
Ця форма захворювання може проявлятись у вигляді багатьох міхурів при млявому перебігу, а може мати вигляд всього декількох напружених міхурів розміром від лісового горіха до курячого яйця. В любому випадку міхурі оточені рожевим віночком і наповнені серозним мутним вмістом. Після їх розтріскування залишаються ерозії, поверхня яких вкрита листоподібними кірками, довкола яких спостерігаються залишки покриття міхура. У більшості випадків ця форма хвороби уражає тильні сторони кистей і нижні кінцівки дитини, хоча може поширюватись і на інші ділянки тіла. Бульозне імпетиго слід відрізняти від ювенільного пемфігоїду і герпетиформного дерматозу. При перелічених захворюваннях міхурі виникають у складках в паху і стегон, їм властива схильність до скупчення. При лікуванні антибіотиками бульозне імпетиго швидко зникає.
Еритемато-сквамозна стрептодермія
Під час перебігу цієї сухої форми імпетиго на поверхні обличчя (зазвичай в області щелепи, щік, довкола рота, іноді на тулубі та кінцівках) формуються круглі або овальні плямисті вогнища. Шкіра в цих місцях набуває білого або рожево-червоного відтінку, вона покривається висівкоподібними лусками. Після застосування ультрафіолетових променів лусочки світліють та відпадають, а довкола них шкіра набуває темного відтінку, що надає поверхні шкіри у місці знаходження вогнищ строкатий вигляд. Інколи діти можуть відчувати незначне свербіння. Цей вид стрептодермії може поєднуватись з іншими формами імпетиго, особливо часто із завушною стрептодермією. Загострення хвороби спостерігається восени і навесні. Дітей що уражені цим захворюванням необхідно відділяти від здорових, щоб не було епідемій та масових уражень стрептодермією.
Поверхневий панарицій (турніоль)
При цій формі стрептодермії у дітей (tourne - коло) фліктени формуються навколо нігтів одного або відразу кількох пальців рук. Вони утворюються на запаленій основі. Фліктени спочатку наповнені серозною рідиною, яка згодом перетворюється на гнійний ексудат. Потім міхурі розкриваються, залишаючи підковоподібну ерозію, що оточує ніготь. Як правило, уражені фаланги пальців у дітей набрякають і болять. В окремих випадках відбувається відторгнення нігтьової пластини. Під час перебігу цієї форми стрептодермії діти часто скаржаться на погане самопочуття, у них може збільшуватись температура до 37,8 градуса, відчуватись озноб. Також можуть збільшуватись у розмірах ліктьові лімфовузли. Досить часто турніоль перебігає на фоні інших форм імпетиго у дітей.
Інтертригінозна стрептодермія
Поблизу країв великих складок шкіри утворюються фліктени розміром з лісовий горіх, що поступово зливаються одна з одною. Після руйнування фліктен на їх місці утворюються мокрі ерозивні ділянки рожевого або червоного відтінку з чіткими фестончастими краями та бордюром з епідермісу, що відшаровується. Довкола таких вогнищ спостерігається відсівання піококових елементів. При цьому найчастіше в дитини вражаються складки шкіри за вухами, де виразно проявляється гіперемія та утворюються хворобливі лінійні тріщини. Потім, коли гострі запальні явища згасають, виникає висівкоподібне лущення із скупченням буро-жовтих кірочок. Така стрептодермія в основному буває в дітей, що хворіють нейродерматитом або екземою, що може значно ускладнювати перебіг захворювання. Інтертригінозна стрептодермія у дітей частіше буває при підвищеній пітливості, паратрофії, цукровому діабеті або при ожирінні. Захворювання вимагає проведення диференційної діагностики з виключенням кандидозу складок, якому характерна присутність Candida у відсівних елементах та осередках ураження.
Папуло-ерозивна стрептодермія
Сифілоподібне папульозне імпетиго або папуло-ерозивна стрептодермія – це один з різновидів пелюшкового дерматиту. Захворювання виникає в грудних дітей, причому найчастіше відразу після народження. Причиною розвитку цієї форми стрептодермії в дітей є подразнення шкіри аміаком, що присутній у змочених сечею пелюшках. Дуже важливе значення це має при ацидозі в дитини, яка має рахіт, адже кількість аміаку в сечі збільшується, а також у випадках, коли дитина вигодовується коров'ячим молоком (бактерії, що виділяють аміак, інтенсивно розмножуються у випорожненнях, яким характерне лужне середовище). Така форма дерматозу на основі клінічного перебігу і результатів бактеріологічного аналізу відноситься до стрептококового імпетиго. Однак, як показує практика, з ділянок ураження досить часто висівають також стафілококи.
Характерними ознаками папуло-ерозивної стрептодермії є ураження шкіри на сідницях дитини, промежини, геніталій, задньої та внутрішньої поверхні стегон у формі твердих на дотик папул розміром з горошину, що мають червоний або синюшний відтінок. Їх поверхня поступово вкривається фліктенами, які після руйнування залишають кірочки та ерозії. Характерними ознаками є поширення висипів по периферії та присутність гострих запальних явищ довкола папул. Спочатку при утворенні висипка схожа на сифілітичні папули, однак відрізняється відсутністю поширення на слизову та ряду інших патологічних змін, що властиві сифілісу. При відповідному догляді за дитиною та проведенні зовнішньої дезінфекційної терапії стрептодермія зникає досить швидко.
Вульгарна ектіма
Ця хвороба представляє собою одну з виразкових форм стрептодермії у дітей, однак під час проведення мікробіологічних досліджень часто виявляється стрепто-стафілококова флора. Вульгарна ектіма в дитини викликає зменшення загальної реактивності організму після перебігу таких захворювань, як коклюш, кір, вітряна віспа, кишкові інфекції, цукровий діабет, гіповітаміноз, а також різноманітних захворювань крові і травної системи. Важлива роль в даному випадку відводиться правильному гігієнічному догляду за шкірою, очищенні її від забруднень, униканні пошкоджень шкіри та її розчісування після укусів комах.
Висипка в дитини найчастіше виникає у вигляді декількох (від 1 до 10) фліктен на сідницях, нижніх кінцівках, а також іноді на руках і тулубі. Спочатку утворюються пустули, фліктени або болючий обмежений інфільтрат, після чого залишається буро-жовтувата кірка, що прикриває виразку, яка в окремих випадках може сягати до підшкірної клітковини. Такі виразки майже не болючі, їм властива кругла або овальна форма, набряклість по краях, кровоточивість та гнійні слизисті виділення. Через декілька тижнів ці виразки очищаються від гною і на їх місці утворюється поверхневий або глибокий рубець.
Диференціальний діагноз
Для імпетиго характерний більш гострий перебіг без утворення рубців та виразок. Фурункули при імпетиго більш хворобливі, а після їх руйнування відходить стрижень. У випадку коликвативного туберкульозу перебіг захворювання більш млявий, утворення пустул не спостерігається, немає гострих запальних явищ. Результати проб з туберкуліном позитивні. При сифілітичній ектімі краї більш щільні, довкола відсутній ободок з рогового шару, що відшаровується, а також присутній ряд ознаки, властивих для сифілісу. Результати серологічної реакції крові дитини завжди позитивні.
Бешиха у дитини (рожа) – це стрептококове гостре захворювання шкіри та підшкірної клітковини. Тривалість інкубаційного періоду може бути від декількох годин до декількох діб. Особливо важкий перебіг бешихи у малих (до 3 місяців) і новонароджених дітей. Інфекція потрапляє в організм дитини, як правило, через пупкову ранку або через область геніталій та анального отвору. Інколи стрептококи можуть потрапити всередину шкіри і гематогенним шляхом, ще рідше – через слизову носа і ротової порожнини.
Лікування стрептодермії у дітей
При значному погіршенні загального стану та підвищенні температури, якщо в дитини лімфаденіт, лейкоцитоз, лімфангіт, збільшення ШОЕ, а також при поверхневому панариції, торпидно-поточному імпетиго, ектімі застосовується терапія антибіотиками з попереднім проведенням антибіотикограми. Але навіть до проведення бактеріологічного дослідження, у зв’язку з частою резистентністю стрептококів до багатьох антибіотиків, дітям призначають напівсинтетичний пеніцилін або такі антибіотики, як лінкоміцин, гентаміцину сульфат, фузидин-натрій, цепорин та інші подібні препарати. Паралельно проводяться ін'єкції поліглобуліну або гамаглобуліну, а також вітамінів А, В, С. У випадку ектіми і бешиховому запаленні використовуються при необхідності трансфузії плазми, крові, серцеві препарати, вливання альбуміну та ультрафіолетову опромінення. Дітям слід обмежити вживання вуглеводів, оскільки їх надмірна кількість стимулює розширення кокової флори.
При більшості поширених форм імпетиго у дітей пустули і бульбашки відкривають з наступним змащуванням три рази на добу 2 % розчином брильянтового зеленого або метиленового синього на 40-70 % спирті. Скупчення кірок в районі волосистої ділянки голови усувають за допомогою 2 % саліцилового вазеліну, а для змащування всіх решта поверхонь шкіри використовують 2 % жовту або білу ртутну мазь разом з 2-3 % борною кислотою та 1 % резорцином. Також можливе застосування 5-10 % нафталанової пасти або 2-3 % мазь з метиленовим синім або брильянтового зеленого. Мазі, що містять у складі сульфаніламіди та антибіотики, як правило, не використовуються, оскільки вони можуть викликати в дитини рецидиви алергічного дерматиту. Не варто застосовувати зовнішньо й кортикостероїдні гормональні препарати паралельно з антибіотиками. Крім цього, вазелін іноді викликає подразнення шкіри, тому значно сприятливіша основа мазі – 50 % ланоліну + 25 % персикової олії + 25 % води.
При папуло-ерозивній стрептодермії слід забезпечити правильний догляд за дитиною та правильно її повивати. У якості зовнішніх засобів використовуються 1-2 % мазі або водні розчини з метиленовим синім та діамантовим зеленим, а при нагромадженні кірок призначається 2-3 % нафталанова мазь. У випадку завушної стрептодермії застосовується 5 % сірчана мазь, а тріщини шкіри протягом 2 тижнів регулярно обробляють 2 % азотнокислим сріблом.
Профілактика стрептодермії
Дуже важливою вважається профілактика стафілодермії та бешихи у новонароджених дітей. Профілактичні заходи проводяться протягом антенатального, інтранатального та постнатального періодів.
Щодо антенатальної профілактики, то вона зводиться до підвищення неспецифічного імунітету вагітних жінок методом нормалізації режимів праці, відпочинку, харчування і сну. Харчування вагітних жінок має бути калорійним, повноцінним, комплексним (складатись з молочних, рослинних і м'ясних продуктів), багатим вітамінами та мінеральними солями. Під час ретельного обстеження вагітних акушером-гінекологом, дерматовенерологом, терапевтом, стоматологом, ларингологом, якщо були виявлені хронічні або гострі запальні захворювання (абсцеси, фурункули, риніти, синусити, стоматити, гінгівіти, отити, пієлоцистити, тонзиліти, холецистити, карієс зубів) потрібно провести санацію вогнищ інфекції.
Враховуючи те, що стафілодермія найчастіше виникає у новонароджених при порушенні режиму гігієни в пологових відділеннях, нераціональній дезінфекції побутових предметі (посуд, білизна, халати), недостатній обробці рук медичного персоналу, невчасній ізоляції хворих матерів з дітьми, дуже важливим є суворе виконання всіх вимог санітарно-гігієнічного режиму та періодичне обстеження працівників для санації вогнищ піококової інфекції.
Працівників медицини, що мають ангіну, страждають від гнійничкових захворювань, а також носіїв стафілокока, забороняється допускати до пологових відділень. Ефективним методом профілактики стафілококової інфекції є ретельне дотримання чинного положення про тимчасове закриття пологових будинків двічі на рік з метою їх дезінфекції та провітрювання. Також потрібно дотримуватись циклічності при заповненні палат у пологових відділеннях, виконувати дезінфекцію приміщень, обробку подушок і матраців автоклавами, опромінення кімнат ультрафіолетовими лампами. Якщо в пологовому будинку раптом було виявлено спалах гнійно-септичної інфекції, його слід негайно закрити для проведення відповідних заходів.
Дітей, що хворіють бешихою і стафілодермією, потрібно негайно ізолювати від здорових новонароджених дітей. З цією метою їх переводять у спеціальний ізолятор дитячої лікарні або направляють в дерматологічний стаціонар.
