Перейти до контенту

Токсоплазмоз в дитини – причини та лікування

Polis UA


токсоплазмоз ознаки
- Причини токсоплазмозу в дітей
- Симптоми набутого токсоплазмозу
- Симптоми вродженого токсоплазмозу
- Діагностика токсоплазмозу
- Лікування токсоплазмозу в дітей
- Профілактика токсоплазмозу

Токсоплазмоз у дітей – це протозойна зоонозна інфекція, якій властивий тривалий перебіг з ураженням лімфатичної, нервової, м’язової та зорової систем, а також печінки, селезінки та міокарда. Гострий токсоплазмоз в дитини протікає з інтоксикаційним синдромом та гарячкою, шкірними висипаннями, лімфаденопатією і гепатоспленомегалією. В окремих випадках можливий розвиток енцефаліту, енцефаломієліту і міокардиту. Діагноз дитині встановлюється методом бактеріологічного посіву, ІФА та ПЛР. Терапія токсоплазмозу передбачає прийом анти паразитних етіотропних препаратів, а також загальнозміцнюючих, десенсибілізуючих засобів з проведенням імунотерапії токсоплазміном.

Токсоплазмоз в дитини – це паразитарна хронічна інвазія, що провокується внутрішньоклітинними найпростішими і супроводжується розвитком гепатиту, лімфаденіту, пневмонії, менінгоенцефаліту, міозиту і міокардиту. Рівень інфікованості дітей токсоплазмозом є надзвичайно великий. Наприклад, в Північній Америці та Європі на токсоплазмоз хворіє близько 25-40% дітей, а в країнах Південної Америки та Африки – майже 90% населення. Високий рівень небезпеки викликає токсоплазмоз для вагітних жінок та дітей із зниженим імунітетом. У першому випадку виникає ймовірність внутрішньоутробної передачі інфекції з мимовільним перериванням вагітності, народженням мертвої дитини або формуванням фетопатії та ембріопатії. У випадку інфікування дітей токсоплазмоз характеризується важким маніфестним перебігом. Враховуючи різноманітні множинні клінічні прояви, захворювання є актуальним не лише для інфекційних захворювань, але й для офтальмологічних, неврологічних, кардіологічних ті пуль монологічних хвороб, а також для акушерської і педіатричної практики.

Причини токсоплазмозу в дітей

Причиною захворювання дітей на токсоплазмоз є мікроорганізм Toxoplasma gondii (токосплазма), який відноситься до роду внутрішньоклітинних облігатних мікроорганізмів ряду кокцидій і класу споровиків. Своєю формою токсоплазма нагадує півмісяць з одним загостреним та іншим закругленим кінцем. Довжина токсоплазми становить від 4 до 7 мкм і ширина від 2 до 5 мкм. Під час розвитку збудник токсоплазмозу перебуває у фазах статевого та безстатевого розмноження, а також в стадії трофозоїтів, цист та ооцист.

Статевий цикл розвитку токсоплазм відбувається в епітеліальних клітинах кишечника тварин сімейства котячих, які є остаточними господарями токсоплазм. В них утворюються гаметоцити, які згодом розділяються на чоловічі та жіночі гамети. Під час їхнього злиття формуються зиготи з переходом в ооцисти. З випорожненнями тварин ооцисти потрапляють у зовнішнє середовище і перетворюються в спорозоїти - інвазивні форми. Безстатева фаза розмноження токсоплазм проходить у клітинах тканин печінки, міокарду, ЦНС, міокарда, печінки та плаценти дітей, дорослих і теплокровних тварин. У їхніх організмах паразити існують у формі трофозоїтів, які розмножуються методом поздовжнього поділу. У випадку хронічного перебігу захворювання збудники перебувають у формі тканинних цист, які здатні розмножуватись протягом десятків років в «сплячому» стані та раптово активуватись при зниженні імунітету, викликаючи в дитини токсоплазмоз. Цисти та ооцисти токсоплазм дуже стійкі в навколишньому середовищі та резистентні до дії хімічних препаратів.

Moneyveo [CPS] UA

Інфікування дітей токсоплазмозом зазвичай проходить аліментарним шляхом під час вживання продуктів, заражених ооцистами, або м'яса інфікованих тварин. Значно рідше захворювання передається через пошкоджену шкіру контактним методом. У вагітних жінок можливе зараження плоду через плаценту. Значно рідше інфікування проходить парентеральним шляхом, тобто, під час переливанні крові або трансплантації внутрішніх органів.

Потрапивши в організм дитини через ШКТ, ооцисти проникають в ентероцити нижніх відділів тонкої кишки, звідки потрапляють в мезентеріальні лімфовузли, викликаючи їх запалення (мезаденіт), кальцифікацію, некроз та утворення специфічних гранульом. З первинного лімфатичного вогнища токсоплазми потрапляють в кров дитини і гематогенним шляхом розповсюджуються по організмі та зупиняються в печінці, селезінці, міокарді, оболонках очей, ЦНС, скелетній мускулатурі, викликаючи формування некрозів та гранульом з порушенням функціонування уражених органів. Життєдіяльність токсоплазм супроводжується виділенням токсинів і алергенів, які є причиною розвитку алергічного та загальноінфекційного синдромів. Під час утворення специфічних антитіл вегетативні форми токсоплазм інцистуються, про що свідчить перехід токсоплазмозу в дитини у хронічну форму. При зниженні активності імунної системи можлива реактивація інфекції.

Симптоми набутого токсоплазмозу

Враховуючи характер інфікування дітей, розрізняють вроджений та набутий токсоплазмоз. Набута інфекція може протікати в гострій, хронічній і латентній формі. При цьому латентна форма підрозділяється на первинну і вторинну, що розвивається після гострого або хронічного токсоплазмозу. У більшості дітей токсоплазмоз протікає саме у латентній формі. При гострій маніфестній формі токсоплазмозу у дітей інкубаційний період складає від 2 до 3 тижнів. Легкий та субклінічний перебіг цього захворювання зазвичай діагностується ретроспективно за позитивними результатами шкірних проб з токсоплазміном, серологічними реакціями, кальцифікованими лімфовузлами та іншими ознаками.

Клінічні прояви важкого генералізованого токсоплазмозу в дитини розвиваються гостро з сильною лихоманкою 38 - 39 градусів, симптомами загальної інтоксикації, міалгією, артралгією, зниженням апетиту. Характерною ознакою є збільшення печінки і селезінки, розвиток лімфаденопатії, поява макулопапульозних висипвів на шкірі. Найчастіше реакція виражена з боку шийних, пахвових, пахових, мезентеріальних лімфовузлів, а також лімфатичних вузлів середостіння. Шкірні висипання при токсоплазмозі у дітей розповсюджуються по всьому тілі крім волосистої частини голови, долонь і підошов. Вони можуть зливатися в плями з нерівними хвилястими краями. Під час піку захворювання в дитини може розвинутись гострий міокардит, енцефаліт, енцефаломієліт, менінгоенцефаліт. При важких формах гострого токсоплазмозу можуть бути летальні наслідки.

Хронічний токсоплазмоз у дітей характеризується тривалим перебігом. Загальні симптоми включають нездужання, схуднення, субфебрилітет, генералізовані артралгії та лімфаденопатію. Проявами мезаденіту служать такі диспепсичні розлади, як метеоризм, нудота, запори та болі в животі. Специфічними ознаками хронічного токсоплазмозу в дитини є ураження м'язової тканини, що проявляються у формі міозиту. Ураження серця дитини викликає розвиток дифузійних або вогнищевих змін міокарда та перикардиту, що проявляється серцебиттям, стомлюваністю, задишкою, кардиалгіями. Щодо нервової системи, мають місце явища астенії та вегето-судинної дистонії, фобії та неврастенічні реакції. Багаторічний хронічний перебіг токсоплазмозу у дітей може викликати розвиток епілепсії, психічних розладів і зниження інтелекту. До ендокринних розладів належать такі відхилення, як імпотенція у хлопчиків, порушення менструального циклу у дівчаток, вторинна наднирникова недостатність. Поразка очей при токсоплазмозі в дитини протікає у формі ретиніту, прогресуючої короткозорості, увеїту, хориоретиніту з атрофією зорового нерва.

Симптоми вродженого токсоплазмозу

Перебіг та наслідки вродженого токсоплазмозу у дітей залежать від гестаційного віку плода. Інфікування в першому або другому триместрі призводить до внутрішньоутробної загибелі плоду або формуванню таких внутрішньоутробних вад, як бластопатії, ембріопатії та фетопатії. У випадку внутрішньоутробного зараження в третьому триместрі дитина народжується з хронічною, або гострою формою токсоплазмозу. При цьому з більш пізнім інфікуванням симптоми на момент народження стають більш виразними.

Стан новонароджених дітей з гострою формою токсоплазмозу є важким з перших днів. Спостерігається фебрильна температура тіла, генералізована лімфаденопатія, сильні поліморфні висипання на шкірі, виражена інтоксикація, крововиливи в слизові оболонки і склери. Печінка і селезінка зазвичай збільшуються, може розвинутись жовтяниця або диспепсичні розлади. Гострий токсоплазмоз у новонароджених дітей іноді призводити до розвитку пневмонії, міокардиту, енцефаліту, менінгоенцефаліту. Підгострий та хронічний перебіг токсоплазмозу характеризується гідроцефалією у дітей, тривалою жовтяницею, судомним синдромом і субфебрилітетом.

У віддаленому періоді виявляються стійкі незворотні зміни, зумовлені внутрішньоутробним інфікуванням. Такими наслідками можуть бути відставання у фізичному розвитку, затримка психічного та мовного розвитку, сліпота, олігофренія, мікрофтальмія, епілепсія, мікроцефалія, туговухість, глухота. Всі ці порушення розцінюються як резидуальний токсоплазмоз. Вроджений токсоплазмоз у дитини може мати тривалий латентний перебіг з клінічною маніфестацією на 2-7 році життя.

Діагностика токсоплазмозу

При діагностиці внутрішньоутробного інфікування велику роль відіграє акушерський анамнез, результати аналізу на TORCH-інфекції у матері та серологічних реакцій у дитини, а також дослідження навколоплідних вод і плаценти методом ПЛР. При цьому діти потребують спостереження педіатра, офтальмолога, невролога, отоларинголога. Також необхідним є КТ головного мозку, проведення люмбальної пункції та нейросонографії. Вроджений токсоплазмоз необхідно диференціювати з вродженим лістеріозом, краснухою, цитомегалією, герпесом, хламідійною інфекцією, внутрішньочерепною родовою травмою.

Серед клінічних проявів найбільше значення при набутому токсоплазмозі має поєднання лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, ураження очей і ЦНС. Основний перелік інструментальних досліджень включає ЕЕГ, Ехо-ЕГ, КТ черепа, ЕКГ, рентгенографію та офтальмоскопію. Для лабораторного підтвердження захворювання використовуються імунологічні та паразитологічні методи. Вони припускають мікроскопічне виявлення збудника в мазках уражених органів, біоптаті лімфовузлів, крові або спинномозковій рідині. Також можливе проведення біологічної проби із зараженням лабораторних гризунів. Імунологічна діагностика токсоплазмозу в дітей передбачає такі методи, як РСК, РНІФ, РНГА, ІФА, а також внутрішньошкірну алергічну пробу з токсоплазміном. У випадку набутої інфекції в першу чергу слід виключити ймовірність лімфогранулематозу, туберкульозу, хвороби котячих подряпин, ревматизму, інфекційного мононуклеозу і герпевірусної інфекції.

Лікування токсоплазмозу в дітей

Залежно від органічних уражень, лікування дітей, що хворіють токсоплазмозом здійснюється в стаціонарних інфекційних відділеннях із залученням необхідних фахівців кардіологічного, офтальмологічного та неврологічного сектору. Етіотропна терапія при маніфестному токсоплазмозу в дитини проводиться препаратами протипаразитарної дії. Найчастіше це хлоридин в поєднанні з сульфаніламідними препаратами та антибіотиками тетрациклінового ряду. Для лікування протипоказані трихопол, делагіл та амінохінол. Зазвичай курс лікування токсоплазмозу в дітей складається з трьох циклів тривалістю від 5 до 10 днів, перерви між якими тривають 7-10 днів. Додатково дітям призначаються загальнозміцнюючі, антигістамінні препарати і полівітаміни. При хронічному токсоплазмозі медикаментозний курс лікування дітей доповнюється імунотерапією, яка передбачає підшкірне введенням токсоплазміну.

Профілактика токсоплазмозу

Профілактика токсоплазмозу включає комплекс ветеринарних і санітарно-гігієнічних заходів (обстеження та лікування домашніх тварин). Гігієнічні заходи передбачають уникнення тісного контакту з кішками, ретельну термічну обробку м'яса, захист дитячих пісочниць від випорожнень бездоглядних тварин, дотримання заходів особистої гігієни. Обстеження вагітних на токсоплазмоз проводиться тричі, в кожному триместрі.

AliExpress WW