- Причини токсоплазмозу в дітей
- Симптоми набутого токсоплазмозу
- Симптоми вродженого токсоплазмозу
- Діагностика токсоплазмозу
- Лікування токсоплазмозу в дітей
- Профілактика токсоплазмозу
Токсоплазмоз у дітей – це протозойна зоонозна інфекція, якій властивий тривалий перебіг з ураженням лімфатичної, нервової, м’язової та зорової систем, а також печінки, селезінки та міокарда. Гострий токсоплазмоз в дитини протікає з інтоксикаційним синдромом та гарячкою, шкірними висипаннями, лімфаденопатією і гепатоспленомегалією. В окремих випадках можливий розвиток енцефаліту, енцефаломієліту і міокардиту. Діагноз дитині встановлюється методом бактеріологічного посіву, ІФА та ПЛР. Терапія токсоплазмозу передбачає прийом анти паразитних етіотропних препаратів, а також загальнозміцнюючих, десенсибілізуючих засобів з проведенням імунотерапії токсоплазміном.
Токсоплазмоз в дитини – це паразитарна хронічна інвазія, що провокується внутрішньоклітинними найпростішими і супроводжується розвитком гепатиту, лімфаденіту, пневмонії, менінгоенцефаліту, міозиту і міокардиту. Рівень інфікованості дітей токсоплазмозом є надзвичайно великий. Наприклад, в Північній Америці та Європі на токсоплазмоз хворіє близько 25-40% дітей, а в країнах Південної Америки та Африки – майже 90% населення. Високий рівень небезпеки викликає токсоплазмоз для вагітних жінок та дітей із зниженим імунітетом. У першому випадку виникає ймовірність внутрішньоутробної передачі інфекції з мимовільним перериванням вагітності, народженням мертвої дитини або формуванням фетопатії та ембріопатії. У випадку інфікування дітей токсоплазмоз характеризується важким маніфестним перебігом. Враховуючи різноманітні множинні клінічні прояви, захворювання є актуальним не лише для інфекційних захворювань, але й для офтальмологічних, неврологічних, кардіологічних ті пуль монологічних хвороб, а також для акушерської і педіатричної практики.
Причини токсоплазмозу в дітей
Причиною захворювання дітей на токсоплазмоз є мікроорганізм Toxoplasma gondii (токосплазма), який відноситься до роду внутрішньоклітинних облігатних мікроорганізмів ряду кокцидій і класу споровиків. Своєю формою токсоплазма нагадує півмісяць з одним загостреним та іншим закругленим кінцем. Довжина токсоплазми становить від 4 до 7 мкм і ширина від 2 до 5 мкм. Під час розвитку збудник токсоплазмозу перебуває у фазах статевого та безстатевого розмноження, а також в стадії трофозоїтів, цист та ооцист.
Статевий цикл розвитку токсоплазм відбувається в епітеліальних клітинах кишечника тварин сімейства котячих, які є остаточними господарями токсоплазм. В них утворюються гаметоцити, які згодом розділяються на чоловічі та жіночі гамети. Під час їхнього злиття формуються зиготи з переходом в ооцисти. З випорожненнями тварин ооцисти потрапляють у зовнішнє середовище і перетворюються в спорозоїти - інвазивні форми. Безстатева фаза розмноження токсоплазм проходить у клітинах тканин печінки, міокарду, ЦНС, міокарда, печінки та плаценти дітей, дорослих і теплокровних тварин. У їхніх організмах паразити існують у формі трофозоїтів, які розмножуються методом поздовжнього поділу. У випадку хронічного перебігу захворювання збудники перебувають у формі тканинних цист, які здатні розмножуватись протягом десятків років в «сплячому» стані та раптово активуватись при зниженні імунітету, викликаючи в дитини токсоплазмоз. Цисти та ооцисти токсоплазм дуже стійкі в навколишньому середовищі та резистентні до дії хімічних препаратів.
Інфікування дітей токсоплазмозом зазвичай проходить аліментарним шляхом під час вживання продуктів, заражених ооцистами, або м'яса інфікованих тварин. Значно рідше захворювання передається через пошкоджену шкіру контактним методом. У вагітних жінок можливе зараження плоду через плаценту. Значно рідше інфікування проходить парентеральним шляхом, тобто, під час переливанні крові або трансплантації внутрішніх органів.
Потрапивши в організм дитини через ШКТ, ооцисти проникають в ентероцити нижніх відділів тонкої кишки, звідки потрапляють в мезентеріальні лімфовузли, викликаючи їх запалення (мезаденіт), кальцифікацію, некроз та утворення специфічних гранульом. З первинного лімфатичного вогнища токсоплазми потрапляють в кров дитини і гематогенним шляхом розповсюджуються по організмі та зупиняються в печінці, селезінці, міокарді, оболонках очей, ЦНС, скелетній мускулатурі, викликаючи формування некрозів та гранульом з порушенням функціонування уражених органів. Життєдіяльність токсоплазм супроводжується виділенням токсинів і алергенів, які є причиною розвитку алергічного та загальноінфекційного синдромів. Під час утворення специфічних антитіл вегетативні форми токсоплазм інцистуються, про що свідчить перехід токсоплазмозу в дитини у хронічну форму. При зниженні активності імунної системи можлива реактивація інфекції.
Симптоми набутого токсоплазмозу
Враховуючи характер інфікування дітей, розрізняють вроджений та набутий токсоплазмоз. Набута інфекція може протікати в гострій, хронічній і латентній формі. При цьому латентна форма підрозділяється на первинну і вторинну, що розвивається після гострого або хронічного токсоплазмозу. У більшості дітей токсоплазмоз протікає саме у латентній формі. При гострій маніфестній формі токсоплазмозу у дітей інкубаційний період складає від 2 до 3 тижнів. Легкий та субклінічний перебіг цього захворювання зазвичай діагностується ретроспективно за позитивними результатами шкірних проб з токсоплазміном, серологічними реакціями, кальцифікованими лімфовузлами та іншими ознаками.
Клінічні прояви важкого генералізованого токсоплазмозу в дитини розвиваються гостро з сильною лихоманкою 38 - 39 градусів, симптомами загальної інтоксикації, міалгією, артралгією, зниженням апетиту. Характерною ознакою є збільшення печінки і селезінки, розвиток лімфаденопатії, поява макулопапульозних висипвів на шкірі. Найчастіше реакція виражена з боку шийних, пахвових, пахових, мезентеріальних лімфовузлів, а також лімфатичних вузлів середостіння. Шкірні висипання при токсоплазмозі у дітей розповсюджуються по всьому тілі крім волосистої частини голови, долонь і підошов. Вони можуть зливатися в плями з нерівними хвилястими краями. Під час піку захворювання в дитини може розвинутись гострий міокардит, енцефаліт, енцефаломієліт, менінгоенцефаліт. При важких формах гострого токсоплазмозу можуть бути летальні наслідки.
Хронічний токсоплазмоз у дітей характеризується тривалим перебігом. Загальні симптоми включають нездужання, схуднення, субфебрилітет, генералізовані артралгії та лімфаденопатію. Проявами мезаденіту служать такі диспепсичні розлади, як метеоризм, нудота, запори та болі в животі. Специфічними ознаками хронічного токсоплазмозу в дитини є ураження м'язової тканини, що проявляються у формі міозиту. Ураження серця дитини викликає розвиток дифузійних або вогнищевих змін міокарда та перикардиту, що проявляється серцебиттям, стомлюваністю, задишкою, кардиалгіями. Щодо нервової системи, мають місце явища астенії та вегето-судинної дистонії, фобії та неврастенічні реакції. Багаторічний хронічний перебіг токсоплазмозу у дітей може викликати розвиток епілепсії, психічних розладів і зниження інтелекту. До ендокринних розладів належать такі відхилення, як імпотенція у хлопчиків, порушення менструального циклу у дівчаток, вторинна наднирникова недостатність. Поразка очей при токсоплазмозі в дитини протікає у формі ретиніту, прогресуючої короткозорості, увеїту, хориоретиніту з атрофією зорового нерва.
Симптоми вродженого токсоплазмозу
Перебіг та наслідки вродженого токсоплазмозу у дітей залежать від гестаційного віку плода. Інфікування в першому або другому триместрі призводить до внутрішньоутробної загибелі плоду або формуванню таких внутрішньоутробних вад, як бластопатії, ембріопатії та фетопатії. У випадку внутрішньоутробного зараження в третьому триместрі дитина народжується з хронічною, або гострою формою токсоплазмозу. При цьому з більш пізнім інфікуванням симптоми на момент народження стають більш виразними.
Стан новонароджених дітей з гострою формою токсоплазмозу є важким з перших днів. Спостерігається фебрильна температура тіла, генералізована лімфаденопатія, сильні поліморфні висипання на шкірі, виражена інтоксикація, крововиливи в слизові оболонки і склери. Печінка і селезінка зазвичай збільшуються, може розвинутись жовтяниця або диспепсичні розлади. Гострий токсоплазмоз у новонароджених дітей іноді призводити до розвитку пневмонії, міокардиту, енцефаліту, менінгоенцефаліту. Підгострий та хронічний перебіг токсоплазмозу характеризується гідроцефалією у дітей, тривалою жовтяницею, судомним синдромом і субфебрилітетом.
У віддаленому періоді виявляються стійкі незворотні зміни, зумовлені внутрішньоутробним інфікуванням. Такими наслідками можуть бути відставання у фізичному розвитку, затримка психічного та мовного розвитку, сліпота, олігофренія, мікрофтальмія, епілепсія, мікроцефалія, туговухість, глухота. Всі ці порушення розцінюються як резидуальний токсоплазмоз. Вроджений токсоплазмоз у дитини може мати тривалий латентний перебіг з клінічною маніфестацією на 2-7 році життя.
Діагностика токсоплазмозу
При діагностиці внутрішньоутробного інфікування велику роль відіграє акушерський анамнез, результати аналізу на TORCH-інфекції у матері та серологічних реакцій у дитини, а також дослідження навколоплідних вод і плаценти методом ПЛР. При цьому діти потребують спостереження педіатра, офтальмолога, невролога, отоларинголога. Також необхідним є КТ головного мозку, проведення люмбальної пункції та нейросонографії. Вроджений токсоплазмоз необхідно диференціювати з вродженим лістеріозом, краснухою, цитомегалією, герпесом, хламідійною інфекцією, внутрішньочерепною родовою травмою.
Серед клінічних проявів найбільше значення при набутому токсоплазмозі має поєднання лімфаденопатії, гепатоспленомегалії, ураження очей і ЦНС. Основний перелік інструментальних досліджень включає ЕЕГ, Ехо-ЕГ, КТ черепа, ЕКГ, рентгенографію та офтальмоскопію. Для лабораторного підтвердження захворювання використовуються імунологічні та паразитологічні методи. Вони припускають мікроскопічне виявлення збудника в мазках уражених органів, біоптаті лімфовузлів, крові або спинномозковій рідині. Також можливе проведення біологічної проби із зараженням лабораторних гризунів. Імунологічна діагностика токсоплазмозу в дітей передбачає такі методи, як РСК, РНІФ, РНГА, ІФА, а також внутрішньошкірну алергічну пробу з токсоплазміном. У випадку набутої інфекції в першу чергу слід виключити ймовірність лімфогранулематозу, туберкульозу, хвороби котячих подряпин, ревматизму, інфекційного мононуклеозу і герпевірусної інфекції.
Лікування токсоплазмозу в дітей
Залежно від органічних уражень, лікування дітей, що хворіють токсоплазмозом здійснюється в стаціонарних інфекційних відділеннях із залученням необхідних фахівців кардіологічного, офтальмологічного та неврологічного сектору. Етіотропна терапія при маніфестному токсоплазмозу в дитини проводиться препаратами протипаразитарної дії. Найчастіше це хлоридин в поєднанні з сульфаніламідними препаратами та антибіотиками тетрациклінового ряду. Для лікування протипоказані трихопол, делагіл та амінохінол. Зазвичай курс лікування токсоплазмозу в дітей складається з трьох циклів тривалістю від 5 до 10 днів, перерви між якими тривають 7-10 днів. Додатково дітям призначаються загальнозміцнюючі, антигістамінні препарати і полівітаміни. При хронічному токсоплазмозі медикаментозний курс лікування дітей доповнюється імунотерапією, яка передбачає підшкірне введенням токсоплазміну.
Профілактика токсоплазмозу
Профілактика токсоплазмозу включає комплекс ветеринарних і санітарно-гігієнічних заходів (обстеження та лікування домашніх тварин). Гігієнічні заходи передбачають уникнення тісного контакту з кішками, ретельну термічну обробку м'яса, захист дитячих пісочниць від випорожнень бездоглядних тварин, дотримання заходів особистої гігієни. Обстеження вагітних на токсоплазмоз проводиться тричі, в кожному триместрі.