Ускладнення після щеплення в дітей

- Причини поствакцинальних ускладнень
- Класифікація ускладнень після щеплення
- Характеристика поствакцинальних ускладнень
- Діагностика поствакцинальних ускладнень
- Лікування ускладнень після щеплення
- Профілактика поствакцинальних ускладнень у дітей

Ускладнення після щеплення (поствакцинальні) – це різні стійкі або важкі порушення здоров'я, що розвинулися внаслідок проведення профілактичної вакцинації. Поствакцинальні ускладнення можуть бути місцевими (абсцес в місці ін'єкції, гнійний лімфаденіт, келоїдний рубець), або загальними (анафілактичний шок, БЦЖ-інфекція, енцефаліт, менінгіт, сепсис, вакцино-асоційований поліомієліт). Діагностика такого типу ускладнень заснована на аналізі клінічних даних та їх зв'язку з нещодавно проведеним щепленням. Лікування ускладнень після щеплення повинно включати етіотропну, патогенетичну, загальну симптоматичну та місцеву терапію.

Ускладнення після щеплення в дитини представляє собою патологічний стан, який має причинний зв'язок з профілактичним щепленням, та порушує стан здоров'я дитини. Проведення профілактичної вакцинації в педіатрії спрямоване на формування протективного імунітету, що не дозволяє розвинутися інфекційному процесу при повторному контакті дитини з патогеном. Крім індивідуального типоспецифічного імунітету, масове щеплення дітей переслідує мету створення колективного (популяційного) імунітету для припинення циркуляції збудника та розвитку епідемій в суспільстві. З цією метою в нашій країні прийнятий національний календар профілактичних щеплень, що регламентує перелік, строки та порядок проведення обов'язкової та додаткової вакцинації дітей від народження і до повноліття.

В окремих випадках в дитини виникає неочікувана, патологічна відповідь організму на щеплення, яка розцінюється як поствакцинальне ускладнення. Частота поствакцинальних ускладнень сильно варіюється залежно від виду щеплення, використовуваних вакцин та їх реактогенності. Згідно з наявними в літературі даними, «лідером» з розвитку поствакцинальних ускладнень є щеплення проти кашлюку, дифтерії та правця. Частота ускладнень при таких вакцинаціях складає 0,2-0,6 випадків на 100 000 дітей. При щепленні проти поліомієліту, кору, паротиту небажані наслідки складають менш ніж 1 випадок мільйон дітей.

Причини поствакцинальних ускладнень

Виникнення поствакцинальних ускладнень може бути пов'язано з реактогенністю препарату, індивідуальними особливостями організму дитини, ятрогенними факторами (технічними похибками і помилками при проведенні імунізації).

Реактогенні властивості тієї чи іншої вакцини, тобто здатність при введенні в організм викликати патологічні реакції та ускладнення, залежать від її компонентів (бактеріальних токсинів, консервантів, стабілізаторів, розчинників, ад'ювантів, антибіотиків), імунологічної активності препарату; тропності вакцинних штамів до тканин організму, можливої зміни (реверсії) властивостей вакцинного штаму та контамінації (забруднення) вакцини сторонніми речовинами. Різні вакцини відрізняються за кількістю та важкістю побічних реакцій. Найбільш реактогенними вважаються БЦЖ та АКДС-вакцини, а найменш небезпечними в цьому плані є препарати для щеплень проти поліомієліту, гепатиту В, паротиту та краснухи.

Індивідуальні особливості організму дитини, що зумовлюють частоту і важкість поствакцинальних ускладнень, можуть включати фонову патологію, загострення в поствакцинальний період, сенсибілізацію та зміну імунної реактивності, генетичну схильність до алергічних реакцій, аутоімунні патології, судомний синдром та ін.

Як свідчить практика, частою причиною ускладнень після щеплень в дітей виступають помилки медичного персоналу, що порушує техніку щеплення. До їх числа може ставитися підшкірне (замість внутрішньошкірного) введення вакцини та навпаки, неправильне розведення та дозування препарату, порушення асептики та антисептики при проведенні ін'єкції, помилкове використання в якості розчинників інших лікарських речовин.

Класифікація ускладнень після щеплення

До числа патологічних станів, що супроводжують вакцинальний процес, відносяться:
- інтеркурентні інфекції або хронічні захворювання, які приєдналися або загострилися в поствакцинальний період;
- вакцинальні реакції;
- поствакцинальні ускладнення.

Підвищена інфекційна захворюваність після щеплення може бути обумовлена збігом хвороби і щеплення в часі або транзиторним імунодефіцитом, що розвивається після введення дитині вакцини. В цей період у дитини може виникати ГРВІ, обструктивний бронхіт, пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів та ін.

До вакцинальних реакцій відносяться різні нестійкі розлади, що виникають після щеплення, зберігаються короткочасно і не порушують життєдіяльність організму. Поствакцинальні реакції однотипні за клінічними проявами, зазвичай не порушують загального стану дитини і проходять самостійно.

Місцеві вакцинальні реакції можуть включати гіперемію, набряк, інфільтрат у місці ін'єкції та ін. Загальні вакцинальні реакції можуть супроводжуватися підвищенням температури, міалгією, катаральними симптомами, короподібним висипом (після вакцинації проти кору), збільшенням слинних залоз (після вакцинації проти паротиту), лімфаденітом (після вакцинації проти краснухи).
Ускладнення після щеплення в дітей поділяються на специфічні (вакциноасоційовані захворювання) і неспецифічні (надмірно сильні токсичні, алергічні, аутоімунні, імунокомплексні). За виразністю патологічного процесу ускладнення після щеплень бувають місцевими і загальними.

Характеристика поствакцинальних ускладнень

Надмірні за силою токсичні реакції розцінюються як поствакцинальні ускладнення, якщо розвиваються в перші три доби після щеплення, характеризуються вираженим порушенням стану дитини (підйомом температури вище 39,5 градусів, ознобами, млявістю, порушенням сну, анорексією, іноді блювотою, носовими кровотечами) та зберігаються протягом 1-3 діб. Зазвичай такі поствакцинальні ускладнення розвиваються після введення АКДС, Тетракок, живої протикорової вакцини, протигрипозних спліт-вакцин та ін. В окремих випадках гіпертермія може супроводжуватися короткочасними фебрильними судомами та галюцинаторним синдромом.

Поствакцинальні ускладнення в дітей, що протікають у формі алергічних реакцій, діляться на місцеві і загальні. Критеріями локального поствакцинального ускладнення виступає гіперемія і набряк тканин, які поширюються за область найближчого суглоба або на площу понад 1/2 анатомічної зони в місці введення вакцини, а також гіперемія, набряк і болючість, що зберігаються понад 3 дні незалежно від розмірів. Найбільш часто місцеві алергічні реакції розвиваються після введення вакцин, що містять сорбент гідроксид алюмінію (АКДС, Тетракок).

Серед поствакцинальних ускладнень також зустрічаються загальні алергічні реакції: анафілактичний шок, кропив'янка, набряк Квінке, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, еритема, маніфестація та загострення бронхіальної астми та атопічний дерматит. Імунізація може викликати ініціацію імунокомплексних поствакцинальних ускладнень: сироваткової хвороби, геморагічного васкуліту, вузликового периартериїту, гломерулонефриту, тромбоцитопенічного пурпуру та ін.

До поствакцинальних ускладнень з аутоімунним механізмом розвитку відносяться ураження центральної та периферичної нервової системи (енцефаліт, енцефаломієліт, поліневрит, синдром Гієна-Барре), міокардит, ювенільний ревматоїдний артрит, аутоімунна гемолітична анемія, системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія та ін.

Своєрідним посвакцинальним ускладненням в дітей віком до 6 місяців є пронизливий тривалий крик, який має завзятий і монотонний характер. Зазвичай пронизливий крик розвивається після введення вакцини кашлюку та обумовлений пов'язаною з цим зміною мікроциркуляції в головному мозку та гострим приступом внутрішньочерепної гіпертензії.

Найбільш важкі за своїм перебігом та наслідками поствакцинальні ускладнення представляють так звані вакциноасоційовані захворювання: паралітичний поліомієліт, менінгіт, енцефаліт. Клінічна симптоматика таких ускладнень не відрізняється від захворювань з іншим механізмом виникнення. Вакциноасоційовані енцефаліти можуть розвиватися після вакцинації проти кору, краснухи, АКДС. Доведено ймовірність захворювання вакциноасоційованим менінгітом після отримання щеплення проти епідемічного паротиту.

Поствакцинальні ускладнення після введення вакцини БЦЖ включають локальні ураження, персистуючу та дисеміновану БЦЖ-інфекцію. Серед локальних ускладнень найбільш часто зустрічаються пахвовий та шийний лімфаденіт, поверхневі або глибокі виразки, холодні абсцеси, келоїдні рубці. Серед дисемінованих форм БЦЖ-інфекції зустрічаються остеїти (остеомієліти), кон'юнктивіти, іридоцикліти, кератити. Важкі генералізовані ускладнення після щеплень зазвичай виникають у дітей з імунодефіцитом та інколи закінчуються летальним результатом.

Діагностика поствакцинальних ускладнень

Ускладнення після щеплення може підозріватись педіатром на підставі появи в розпал вакцинального процесу тих чи інших типових клінічних ознак. Обов'язковим для диференціальної діагностики поствакцинальних ускладнень та ускладненого перебігу вакцинального періоду є лабораторне обстеження дитини: загальний аналіз сечі і крові, вірусологічні та бактеріологічні дослідження крові, сечі, калу. Щоб виключити внутрішньоутробні інфекції (цитомегалію, герпес, хламідіоз, токсоплазмоз, мікоплазмоз, краснуху та ін.) для дітей першого року життя використовуються методи ІФА, ПЛР, РНГА, РСК. Біохімічний аналіз крові дозволяє виключити судомні стани, обумовлені зниженням рівня кальцію при рахіті та спазмофілії, а також гіпоглікемією при цукровому діабеті.

При ознаках ураження ЦНС призначається люмбальна пункція з дослідженням ліквору, проводиться електроенцефалографія та електроміографія, нейросонографія, МРТ головного мозку. Диференціальна діагностика поствакцинальних ускладнень в таких випадках здійснюється з епілепсією, гідроцефалією, пухлинами мозку та ін.

Діагноз поствакцинального ускладнення встановлюється тільки після того, як виключаються всі інші можливі причини порушення здоров’я дитини.

Лікування ускладнень після щеплення

В рамках комплексної терапії поствакцинальних ускладнень проводиться етіотропне та патогенетичне лікування; організовується щадний режим, ретельний догляд і раціональна дієта. З метою лікування локальних інфільтратів призначаються місцеві мазеві пов'язки та фізіотерапія (УВЧ, ультразвукова терапія).

При вираженій гіпертермії необхідно давати дитині багато напоїв, та застосовувати фізичне охолодження (обтирання, лід на голову), жарознижуючі препарати (ібупрофен, парацематол), парентеральне введення глюкозо-сольових розчинів. При алергічних ускладнення х після щеплень обсяг допомоги диктується силою алергічної реакції (введення антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, серцевих глікозидів та ін.).

У випадку ускладнень з боку нервової системи призначається післясиндромна терапія (протисудомна, дегідратаційна, протизапальна). Лікування поствакцинальних БЦЖ-ускладнень проводиться за участю дитячого фтизіатра.

Профілактика поствакцинальних ускладнень у дітей

Профілактика ускладнень після щеплення передбачає комплекс заходів, серед яких перше місце займає правильний відбір дітей, які підлягають вакцинації для виявлення протипоказань. З цією метою проводиться передвакцинальний огляд дитини педіатром та консультації дитячих фахівців: алерголога-імунолога, дитячого невролога, кардіолога, нефролога, дитячого пульмонолога та ін. У поствакцинальний період за дітьми повинно бути організоване спостереження. Важливе значення має дотримання техніки імунізації. До проведення вакцинації дітей повинен допускатися тільки досвідчений, спеціально навчений медперсонал.

Дітям, які перенесли ускладнення, вакцина, що викликала реакцію, більше не вводиться, проте в цілому планова та екстрена імунізація не протипоказана.