Валеріана лікарська (Valeriana ollicinalis, валеріана висока) – це багаторічна трав’яниста лікарська рослина, що відноситься до родини валеріанових. Вона має коротке вертикальне кореневище, від якого в сторони розходиться багато дрібних корінців. Стебло цієї лікарської рослини циліндричне, прямостояче, борозенчасте, опушене або голе, розгалужене у верхній частині, висотою 40 - 120 см. Листя валеріани лікарської непарне, перисте, розсічене, супротивне, х ланцетоподібними сегментами. Нижні листки черешкові, мають 4 - 5 пар сегментів, а стеблові листки сидячі, мають від 6 до 8 (інколи до 11) пар сегментів. Краї сегментів можуть бути пильчастими або цілісними. Квіти неправильні, двостатеві, дрібні, мають характерний білий або яскраво-рожевий відтінок. Зібрані квіти валеріани лікарської у щитоподібні напівзонтики, які знаходяться на верхівках стебел та в пазухах верхніх листків. Плоди цієї рослини сім'янки, а цвіте вона з червня до липня.
Валеріана лікарська зустрічається майже всюди на території України. Найчастіше вона росте у суходільних луках, на заболочених низинах, вздовж берегів річок, у чагарниках, на торфових і трав'яних заплавних болотах, на гірських схилах та в інших місцях. Валеріану лікарську культивують з метою отримання фармацевтичної сировини.
Заготівля та хімічний склад валеріани лікарської
У якості лікувальної сировини використовують кореневище та коріння (Rhizoma cum radicibus Valeriana). Заготовляють його після дозрівання плодів восени або ранньою весною. Добуті із землі кореневища і коріння відділяють від рослин та ріжуть на дрібні шматки, після чого промивають холодною водою. Для сушіння посічене коріння розкладають шаром 10 - 15 см на відкритому повітрі для попереднього пров'ялювання, яке продовжується кілька днів. Потім сировину сушать у наметах, розклавши шарами товщиною 5 - 6 см, або застосовуються для досушування спеціальні сушарки з температурою 35 градусів. Готової сировини отримують близько 25 % від ваги сирого коріння. Термін зберігання сушеного коріння валеріани лікарської складає 3 роки. Придбати коріння рослини можна в аптеках.
Хімічний склад валеріани лікарської дуже цікавий та різноманітний. Коріння рослини містить значну кількість ефірної олії (від 0,8 до 2 %), алкалоїд актинідин (у формі гідроксифенілетилової солі), глікозид валерид, борнеол та вільну ізовалеріанову кислоту, ефіри борнеолу з кислотами (оцтовою, масляною, мурашиною та ін.), алкалоїди валерин і хатинін (у свіжому корінні), терпеноїди (миртенол, пінен, камфен, лимонен, терпинеол), дубильні речовини і цукри. Найважливішою для фармацевтики складовою частиною ефірної олії валеріани лікарської є складний ефір спирту ізовалеріанової кислоти і борнеолу.
Фармакологічні властивості валеріани лікарської
Препарати, виготовлені з валеріани лікарської, російської та пагорбової покращують роботу центральної нервової системи, зменшують її збудливість, стимулюють серцеву діяльність, зменшують артеріальний тиск, підвищують секрецію залоз травної системи, проявляють спазмолітичну і незначну жовчогінну дію. У лікарській практиці препарати з цієї рослини застосовують як засоби для заспокоєння нервової системи та покращення діяльності серцево-судинної системи. Ліки з валеріани лікарської допомагають при надмірному збудженні, відчутті паніки і тривоги, при істерії, епілепсії, безсонні та розумовій перевтомі. Також ці препарати зменшують головні болі, напруження, допомагають подолати нав'язливі думки, полегшують стан при неврозах і вегетоневрозах, можуть застосовуватись для лікування і профілактики гіпертонії і стенокардії.
Ефективним є застосування валеріани лікарської для нормалізації роботи щитовидної залози при її надмірному функціонуванні, а також для зменшення спазмів, стимуляції роботи залозистого апарату шлунково-кишкового тракту, покращення жовчовиділення.
В акушерсько-гінекологічному секторі ліки з цієї рослини виписують жінкам як заспокійливий засіб у період клімактеричних неврозів, а також для подолання симптомів токсикозу у вагітних і порушення серцевої діяльності.
В нетрадиційній медицині настої та витяжки з валеріани лікарської застосовують при сильному нервовому збудженні, мігрені, іпохондрії, істерії, епілепсії, нервовому або фізичному перевантаженні, а також у якості протиглисного і вітрогінного засобу.
Для внутрішнього вживання з валеріани лікарської застосовують наступні препарати:
- настій з 20 грам коріння (2,5 столові ложки) та склянки окропу, який вживають по 3 столові ложки тричі на добу через півгодини після вживання їжі;
- холодний настій з 2 чайних ложок подрібненого коріння і склянки холодної води, який настоюють 1 добу та п’ють по третині склянки тричі на день;
- порошок з перетертого коріння, який вживають по 2 - 3 грами 2 - 3 рази на день;
- настойку у пропорції 1:5 з 70% спиртом, яку вживають по 20 - 25 крапель тричі на добу;
- краплі камфорно-валеріанові (Guttae Valerianae cum Camphora), які слід пити по 10-20 крапель тричі на добу при лікуванні серцево-судинних неврозів;
- краплі Валокормід (Valocormidum) вживають по 15-20 крапель 2-3 рази на добу для лікування серцево-судинних неврозів, які супроводжуються брадикардією;
- краплі Корвалол (Corvalolum), які п’ють по 12 - 30 крапель двічі або тричі на добу для лікування неврозів, підвищеної збудливості, безсоння, спазмів коронарних судин, тахікардії, гіпертонічної хвороби, спазмів кишечника (іноді дозування Корвалолу збільшують до 40 крапель);
- екстракт валеріани лікарської в таблетках п’ють по 1 - 2 пігулки за 1 прийом;
- відвар з 2 - 3 чайних ложок суміші листя меліси лікарської, кореня валеріани та склянки окропу у рівних співвідношеннях (добова доза), який вживають при кропив'янці;
- столову ложку суміші корінням валеріани лікарської, листя бобівника трилистого, шишок хмелю звичайного та м'яти перцевої у співвідношенні 1:2:1:2 для приготування настою заливають 2 склянками окропу, настоюють протягом години, відціджують та приймають двічі на день по півсклянки як жовчогінний засіб.
Зовнішньо застосовують ванни з відвару коріння валеріани лікарської. Для приготування такого відвару слід заварити жменю сировини на 1 літрі води. Цей засіб допомагає при епілепсії у дітей. Ванни слід приймати перед сном протягом 15 хвилин;
- для дорослих ванни готують з суміші рівних частин квітів нагідок лікарських, трави чебрецю звичайного, коріння валеріани вользької, ромашки лікарської, шавлії лікарської. Одну жменю суміші заварюють на 2 л води протягом 30 хвилин та вливають у повну ванну води. Такі ванни слід приймати двічі на тиждень для лікування функціональних розладів нервової системи, радикуліту, тромбофлебіту, гіпертонічної хвороби, гіпотензії, а також у випадку перевтоми і надмірної дратівливості.
Найбільший лікувальний ефект забезпечують галенові препарати валеріани лікарської, який досягається завдяки тривалому регулярному прийому цих ліків. Однак слід пам'ятати, що надмірне вживання цих препаратів або надмірні дози можуть призвести до відчуття пригніченості, викликати головний біль, нудоту, сонливість, погіршення травлення та порушення серцевої діяльності. Щоб усунути такі побічні ефекти достатньо зменшити дозу або тимчасово перервати курс лікування.