Вероніка лікарська (Veronika officinalis) – це кореневищна шорстко-пухнаста багаторічна трав'яниста лікарська рослина, яка належить до родини ранникових. У неї лежаче, розгалужене стебло з висхідними верхівками, яке укорінюється у вузлах. Висота стебла 15 - 30 см. Листя вероніки лікарської супротивне, просте, еліптичне або обернено-яйцеподібне, зубчасте, а біля основи цілокрає, звужене у короткий черешок. Квіти цієї лікарської трави неправильні, двостатеві, блакитні або блідо-лілові, зібрані в густі бічні китиці, які розташовані у пазухах супротивних листків. Плоди вероніки лікарської коробочки, вона цвіте з червня по серпень.
Вероніка лікарська росте у мішаних та соснових лісах, зустрічається на галявинах, вирубках і узліссях. Цю траву можна знайти в Лісостепу, на Поліссі та іноді у північному Степу.
Хімічний склад та заготівля вероніки лікарської
У лікувальних цілях використовують стебла і листі трави (Herba Veronicae officinalis), які збирають під час її цвітіння. Зібрану траву сушать під наметами або в сухих добре провітрюваних кімнатах. Готової сировини отримують 20% від ваги свіжо зібраної. Для зберігання сушеної лікарської рослини використовують сухе приміщення. В аптеках вероніка лікарська не продається, вона відноситься до неофіційних лікарських рослин.
Хімічний склад вероніки лікарської такий же, як і вероніки колосистої. Вона містить глікозиди вероніцин та аукубін, ефірну олію, сапоніни, яблучну, молочну і лимонну кислоти, дубильні та гіркі речовини, близько 230мг % вітаміну С, флавоноїди.
Властивості та рецепти для приготування вероніки лікарської
Ліки, приготовані з вероніки лікарської, проявляють анальгетичну, протизапальну і протиспазматичну дію. Препарати з цієї трави мають відхаркувальні, фунгіцидні, кровоспинні, депуративні, антитоксичні та ранозагоювальні властивості.
В народній медицині вероніка лікарська, як і вероніка колосиста, застосовується для лікування ангіни, кашлю, простуди, астми, бронхіту і туберкульозу легень. Також відомо, що ця трава допомагає покращити апетит, лікує виразку шлунка, хвороби селезінки, нирок, печінки і сечового міхура, знімає нервове напруження, покращує сон, допомагає при проносах, ломоті, ревматизмі, внутрішніх кровотечах, укусах диких тварин і гадюк.
Відомо, що вероніка лікарська є корисною при лікуванні таких шкірних захворювань, як піодермія, екзема, висипка, грибкові ураження і та свербіж шкіри.
Для внутрішнього вживання готують настій з вероніки лікарської, для якого слід взяти 10 грам трави та склянку окропу. Вживають такий настій по півсклянки тричі на день за годину до вживання їжі. Також можна використати суміш вероніки колосистої, череди трироздільної і фіалки триколірної у рівному співвідношенні. З трьох чайних ложок такої суміші та 200 мл окропу отримують настій, який вживають 4 рази на день по 200 мл за годину до вживання їжі. Цей чай є помічним при екземі, грибкових ураженнях, висипах на шкірі, піодермії та скрофульозі.
Для зовнішнього застосування можна приготувати відвар або настій з 20 грам вероніки лікарської та 200 мл окропу. Такий відвар застосовують для приготування місцевих ванночок, промивання ран, а також для компресів при лікуванні вугрів, грибкових уражень, гнояків, опіків, ран і сверблячих висипів. Для приготування настою з свіжої трави можна застосувати і рослинну олію. Настій на олії у співвідношенні 1:1 витримують 10 діб та використовують для лікування опіків, фурункулів і гнійних ран.
