Вільха сіра (Alnus incana, вільха біла) – це однодомна лікарська рослина, що належить до родини березових і представляє собою кущ або дерево заввишки 3 - 12 метрів. У вільхи неклейкі опушені молоді гілки. Листя яйцеподібно-еліптичне або яйцеподібно-округле, має серцеподібну або округлу основу, гострий вершечок та двопилчасті краї. Молоді листки є сильно опушеними з двох сторін, а розвинуті листки знизу опушені а зверху гладенькі з характерним сіруватим відтінком. Маточкові сережки розміщені по 3 - 8 штук на одній гілці. Плоди вільхи сірої однонасінні горішки, які достигають у вересні та жовтні. Цвіте ця лікарська рослина у кінці березня та квітні.
Вільха сіра поширення в Карпатах, на Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі. Іноді цю рослину можна зустріти в Правобережному Лісостепу біля берегів річок та водойм, на болотах і заболочених узліссях.
Заготівля та хімічний склад вільхи сірої
Для лікування застосовують шишечки вільхи сірої (Fructus Alni), а також свіже листя і молоду кору. Заготовляють шишечки зимою та восени. Зібрану сировину висушують під наметами або у спеціальних сушарках, дотримуючись температури 50 - 60 градусів. Готової для вживання сировини отримують близько 40% від ваги сирої. Термін зберігання сушених шишечок вільхи сірої 4 роки, їх можна придбати в аптеці.
У нетрадиційній медицині популярною сировиною є листя (Folia Alni) і кора молодих гілок (Cortex Alni). При цьому листя використовується тільки свіжозібране. Кору вільхи сірої збирають навесні та висушують, після чого вона може зберігати свої лікувальні властивості протягом 4 років.
Хімічний склад вільхи сірої, як і вільхи клейкої, досить різноманітний. У шишечках рослини є флавоноїди, приблизно 2,5% таніну, вільна галова кислота і дубильні речовини. Листя цієї рослини містить кверцитин, гіперозид і органічні кислоти, а в корі є багато тритерпеноїдів і дубильних речовин.
Використання та фармакологічні властивості вільхи сірої
Супліддя вільхи сірої мають протизапальні, в'яжучі, дезинфікуючі, кровоспинні та десенсибілізуючі властивості. У традиційній медицині відвар або настій суплідь призначають для лікування таких шлунково-кишкових захворювань, як диспепсія, ентерит, дизентерія, ентероколіт, простудні захворювання, ревматичний поліартрит, хронічний коліт, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки та шлунка.
У гінекології настоєм суплідь або кори лікують різного походження маткові кровотечі та фіброміоми з геморагічним синдромом на тлі запальних процесів у статевих органах.
В народній медицині найчастіше застосовується кора і листя вільхи сірої. Внутрішньо вживають відвар листя для лікування поліартриту, подагри, малярії, простудних захворювань, а також у якості потогінного засобу. Зовнішньо застосовують настій свіжого листя або кори цього дерева. З нього готують примочки та використовують для полоскань при запаленні горла, виразках і ранах. Ванни з відвару листя вільхи чудово допомагають зняти втому після тривалого перебування на ногах.
Для внутрішнього вживання готують настій з суплідь та горілки у пропорції 1:5, який п’ють по 20 - 30 крапель тричі на добу. Такий готовий настій можна придбати в аптеці.
Настій суплідь з 10 грам сировини та склянки окропу вживають по півсклянки 2 - 3 рази на добу. Сухий екстракт з суплідь вільхи сірої (Extractum fructuum Alni) п’ють по 0,5 грама 3 - 5 разів на добу. Відвар з 15 грам кори та склянки води п’ють по столовій ложці тричі на добу.
