- В якому віці формується відповідальність?
- Основні зони відповідальності дитини
Всі батьки мріють про те, щоб їх діти були найкращими. Зокрема, особлива увага вділяється батьками для виховання відповідальності у дітей за свої дії та вчинки. І хоча таке поняття як відповідальність властиве дорослим людям, його основи формуються з самого раннього віку, коли малюки щойно вчаться розмовляти.
Так що ж таке відповідальність? Це характеристика людини, яка дозволяє признати свою провину або наслідки своєї діяльності при виконанні будь-якої справи або дотримання ряду обов’язків. Відповідальність дозволяє людині або дитині повністю усвідомити причини і наслідки своїх вчинків, за які потрібно відповідати в першу чергу перед собою, а в багатьох випадках і перед іншими людьми. Тому формування відповідальності у дітей є складним і тривалим процесом, який потребує від батьків значного терпіння і витримки.
В якому віці формується відповідальність?
У дітей дошкільного віку самосвідомість зазвичай розвинута досить слабо. Для того, щоб дійсно відчувати відповідальність, необхідно передбачити наслідки своїх дій. Іншими словами, дитині необхідно розуміти, яка поведінка буде схвалюватися, а яка викличе негативні наслідки. Малюки не готові до такого мислення, вони ще не знають норм і правил, яких дотримуються дорослі люди. І великою помилкою батьків є відношення до дітей, як до маленьких дорослих людей, які повинні все розуміти. Тому багато питань, що висуваються до таких дітей, залишаються без відповіді.
Малюки віком до 2 років взагалі ще не вміють відстежувати зв'язок між своїми діями і можливими наслідками. Всі наслідки дій для таких дітей є раптовими і часто несподіваними. Дітки такого віку в основному орієнтуються по реакції батьків на їхні дії. Таким чином вони поступово запам’ятовують,що робити можна, а що заборонено або небажано. Однак повноцінної відповідальності в малюків до 2 років бути не може, тому вимагати її просто безглуздо. На разі дитині достатньо лише присутності дорослої людини, яка буде постійно підказувати, як правильно діяти в цьому складному і цікавому світі.
У період від 2 до 3,5 років діти проходять «кризу трирічного віку», яка здебільшого настає у 2,5 роки. В цей період діти поводять себе провокуюче. Вони немов би намагаються перевірити заборони, які їм вказали дорослі, щоб переконатися, чи дійсно не можна цього робити. Під час цього періоду стають чіткішими межі бажаної і необхідної поведінки. Саме встановлення цих меж та їх усвідомлення дитиною і буде визначати в майбутньому її відповідальність.
У період від 3, 5 до 5 років найкраще розвивається в дитини відчуття відповідальності. Однак навіть в цей час батькам слід постійно контролювати поведінку дитини та підказувати правильні дії, якщо це необхідно. При цьому вже чітко визначаються певні області діяльності, в яких дитина може нести повну відповідальність за свої вчинки. Наприклад, необхідність пошуку іграшки, розкладання на столі ложок та виделок перед обідом, миття рук та ін.. І хоча таких областей для самостійної діяльності дитини буде небагато, їх кількість буде поступово збільшуватися і розширюватися.
При досягненні віку 5 - 7 років діти стають значно відповідальнішими, вони вже чітко усвідомлюють правильну і неправильну поведінку. Дитиною вже точно оцінюються вчинки не лише за критеріями правильності, але й за мотивацією, яка викликала необхідність цих вчинків. Таким чином у дітей формується вміння розуміти не лише свої, але й чужі причини, які призвели до тих чи інших дій. Слід також зазначити, що в деяких дітей цей період починається лише у віці 7 - 10 років. Тому не варто вимагати в малюків дошкільного віку занадто високої відповідальності. Іноді такі діти ще не здатні дбайливо ставитися до своїх іграшок та інших речей, включаючи також власне здоров’я. До 10 років діти ще допускають багато помилок в оцінюванні критерії та мотивів поведінки.
Досягнення відповідальності на рівні дорослої людини відбуваються у віці 17 - 25 років, залежно від індивідуальних особливостей дитини. Найчастіше це відбувається ближче до 25 років. В цьому віці повністю усвідомлюється відповідальність за власне життя і життя оточуючих людей. Тим не менш, навіть після 25 років у багатьох людей залишається бажання уникати відповідальності. Тому батькам потрібно зробити все, щоб дитина згодом не опинилася серед числа таких людей.
Основні зони відповідальності дитини
Спочатку потрібно визначити, які існують зони відповідальності для дітей певного віку, щоб спланувати правильний розвиток. Певні зони у різні періоди життя дітей виявляються домінуючими, а інші залишаються другорядними.
1. Відповідальність за власне життя і здоров'я вважається базовою зоною, на яку батькам потрібно звернути особливу увагу. Розвиток дитини в цьому аспекті починається вже після 2,5 років. При цьому окремі види небезпек батьки обмежують дуже чітко. Сюди належить дія електричного струму, підняття на висоту, полум’я і гарячі предмети. При цьому відповідальності в інших секторах батьки вимагають вже дуже жорстко. Наприклад, дитину вже заставляють пити ліки, пояснюючи це необхідністю одужання. Таким чином свідомість дітей починає бурхливо розвиватися і вони щораз краще усвідомлюють причинно-наслідковий зв'язок своїх дій та бажаних (або небажаних) наслідків.
2. Відповідальність за близьких та оточуючих людей (дітей). Наприклад, дитина повинна розуміти, що коли мама або батько спить, потрібно мати терпіння і бути тихо, щоб не заважати і не порушувати їх сон. Це почуття відповідальності по відношенню до близької людини. Воно в майбутньому стане своєрідною основою при налагодженні відносин з оточуючими людьми – родичами, знайомими і незнайомими. Обмежити свою рухову активність маленьким дітям ще важко, навіть в інтересах інших людей. Однак все-таки існує різниця між бешкетною поведінкою трирічного малюка і, скажімо, першокласником. Тому батькам потрібно постійно звертати дитині увагу на ставлення до інших людей.
3. Відповідальність за домашніх тварин. При наявності в квартирі домашньої тварини у дитини повинні бути певні обов’язки по догляду за нею. Навіть трирічні діти повинні відчувати відповідальність за домашніх улюбленців. Однак, занадто складні обов’язки на дітей в цьому плані теж не можна покладати. Справа в тому, що малі діти швидко відволікаються і забувають про свої обов’язки, тому годування тварин довіряти їм не варто.
4. Відповідальність дітей за особисті речі. При дорослішанні діти поступово починають відчувати відповідальність за збереження свого одягу, меблів, іграшок і т.п. При цьому усвідомлення власної відповідальності за іграшки малюки відчувають вже у 3 роки. Маленькі діти, яким ще не виповнилось 3 років, здатні кидати і ламати іграшки, коли у них немає настрою. Однак, коли мама скаже трирічній дитині «не бий, бо зламаєш», це часто впливає на малюка. Після 3 років дітей вже можна вчити утримувати свої речі в порядку. І хоча свідоме упорядкування речей настає приблизно у 6 – 7 років, батькам необхідно заздалегідь підготувати свого малюка до прибирання та впорядкування речей.
5. Відповідальність за свої слова та рішення. Загалом це поняття досить широке, тому воно пов’язане з іншими зонами відповідальності. Як відомо, батьки завжди намагаються нагадати своїй дитині про «дотримання слова». Навіть коли дитина пообіцяла поскладати свої іграшки, батьки нагадують їй про силу волі та необхідність дотримання обіцянки. Іншими словами, малюк повинен знати, що його обіцянки перетворюються на обов’язки, які в любому випадку необхідно виконати.
6. Відповідальність дитини за невдачі та успіхи. Дитина повинна розуміти, наскільки важливими є власні зусилля при досягненні певної мети. Фактично малюки це починають відчувати вже у 2 - 2,5 роки, коли вони вчаться самостійно одягатися та їсти. Батьки зазвичай намагаються заохочувати дитину до успіхів, однак не завжди допомагають малюку, коли у нього щось не виходить. Це правильно, дитині не варто надто часто надавати допомогу, щоб вона відчула власну відповідальність за відповідні рішення. Наприклад, малюк повинен сам зрозуміти, як встановити окремі елементи конструктора у потрібне положення, застелити постіль та помити яблуко. При цьому батьки повинні лише підказати правильні дії, а не блокувати рішення дитини, навіть якщо ці рішення не зовсім правильні.
7. Відповідальність за екологію. Саме про цю зону відповідальності батьки згадують вкрай рідко. Дуже погано, коли дитина звикла кидати на підлогу або на землю обгортки з ласощів та ламати гілки рослин. На збереження в чистоті та порядку навколишнього середовища потрібно звертати увагу дитини кожного разу, як тільки малюк вийшов на прогулянку. Дбайливе ставлення до природи є дуже важливим при вихованні відповідальності у дітей.