- Причини виникнення кліщового бореліозу
- Класифікація хвороби Лайма
- Симптоми хвороби Лайма в дитини
- Діагностика хвороби Лайма
- Лікування хвороби Лайма у дітей
- Прогноз та профілактика хвороби Лайма
Хвороба Лайма в дитини - це трансмісивна інфекція, збудником якої є спірохета Borrelia, яка потрапляє в організм при укусі іксодових кліщів. Клінічний перебіг хвороби Лайма включає місцеві шкірні (хронічну мігруючу еритему) і системні (лихоманку, міалгії, лімфаденопатії, неврити периферичних і черепних нервів, менінгіт, енцефаліт, мієліт, міокардит, перикардит, олігоартріт) прояви. Підтвердженням діагнозу хвороби Лайма в дитини є клініко-епідеміологічні дані, виявлення антитіл до борелій методом РІФ і ДНК збудника методом ПЛР. Лікування хвороби Лайма проводиться антибіотиками тетрациклінового ряду.
Хвороба Лайма у дітей (кліщовий бореліоз, лаймборреліоз) є природно-осередковим інфекційним захворюванням, переносником якого є іксодовий кліщ. Захворювання характеризується комплексом шкірних та системних проявів, схильністю до хронічного перебігу. Згідно з дослідженнями, кожен третій кліщ є інфікованим. Хвороба Лайма поширена в Європі, Північній Америці та Азії. Свою назву захворювання отримало від назви міста Лайм (США, штат Коннектикут), в якому у 1975 році був спалах інфекції у вигляді проявів артриту, кардиту, менінгіту. В Україні щорічно реєструється кілька тисяч випадків кліщового бореліозу. Захворювання може виникнути в будь-якому віці, проте частіше всього зустрічається в дітей та підлітків до 15 років, а також дорослих віком від 25 до 45 років. У зв'язку з широким спектром клінічних проявів хвороба Лайма представляє клінічний інтерес не тільки для інфекціоністів, але й для дерматологів, неврологів, кардіологів, ревматологів.
Причини виникнення кліщового бореліозу в дітей
Захворювання викликається грамнегативними спірохетами роду Borrelia трьох видів: B. burgdorferi (домінує в США), Borrelia garinii та Borrelia afzelii (переважають в Європі). Борелії потрапляють в організм людини переважно трансмісивним шляхом, при укусах інфікованих кліщів (пасовищних, лісових, тайгових), що належать до роду Ixodes. Збудник проникає в кров зі слиною кліща або його фекаліями (при розчісуванні місць укусу). Рідше можливий аліментарний шлях зараження (наприклад, при вживанні сирого коров'ячого та козячого молока) або трансплацентарна передача борелій.
Резервуаром і джерелом поширення хвороби Лайма серед дітей служать домашні та дикі тварини. Ризик зараження цим захворюванням зростає у весняно-літній період (сезон активності кліщів триває з квітня по жовтень). Факторами ризику виступають відвідування лісів і лісопаркових зон, а також тривала (більше 12 годин) присутність інфікованого кліща на шкірі. Після перенесеної хвороби Лайма в дитини виробляється нестійкий імунітет, а через кілька років можливе повторне зараження кліщовим бореліозом.
Незабаром після укусу кліща розвивається комплекс запально-алергічних реакцій у вигляді мігруючої кільцеподібної еритеми. З первинного вогнища з током лімфи і крові боррелії поширюються по організмі, викликаючи каскад імунопатологічних реакцій в різних органах, переважно ЦНС, суглобах, серці.
Класифікація хвороби Лайма
За клінічним перебігом хвороби Лайма розрізняють ранній період (I-II стадії) та пізній період (III стадія):
I - стадія локальної інфекції (еритемна і безеритемна форми);
II - стадія дисемінації (варіанти перебігу - гарячковий, невротичний, менінгеальний, кардіальний, змішаний);
III - стадія персистенції (хронічний Лайм-артрит, атрофічний акродерматит).
За ступенем виразності патологічних реакцій захворювання може протікати в легкій, середній, важкій та дуже важкій формі.
Симптоми та ознаки хвороби Лайма в дитини
Після закінчення інкубаційного періоду (близько 7-14 днів) наступає стадія локальної інфекції, що характеризується шкірними проявами та інтоксикаційним синдромом. На місці укусу кліща з'являється свербляча трохи болюча папула червоного кольору, схильна до периферичного росту (мігруюча кліщова еритема). У міру розширення зони почервоніння мігруюча еритема набуває вигляду кільця діаметром 10-20 см, що має яскраво-червоний віночок по краях і більш бліду центральну частину. У більшості випадків мігруюча еритема при хворобі Лайма у дітей завершується спонтанно через 1-2 місяці, а на її місці залишається слабка пігментація та лущення. У дітей місцеві прояви захворювання супроводжуються загальноінфекційними синдромами: лихоманкою з ознобами, головним болем, артралгіями, болями в кістках та м'язах, вираженою слабкістю. Серед інших симптомів на I стадії може виникати кропив'янка, кон'юнктивіт, регіонарний лімфаденіт, нежить, фарингіт.
Протягом наступних 3-5 місяців розвивається дисемінована стадія хвороби Лайма. При безеритемній формі інфекції кліщовий бореліоз може відразу маніфестувати з системних проявів. Найчастіше в цій стадії розвивається ураження нервової та серцево-судинної системи. Серед неврологічних синдромів для хвороби Лайма найбільш типові серозний менінгіт, енцефаліт, периферичний радикулоневрит, неврит лицьового нерва, мієліт, церебральна атаксія. У цей період прояви хвороби Лайма в дитини можуть включати пульсуючий головний біль, світлобоязнь, міалгію, невралгію, значну стомлюваність, розлади сну та пам'яті, порушення шкірної чутливості та слуху, сльозотечу, периферичні паралічі та парези.
Кардіальний синдром при хворобі Лайма у дітей в більшості випадків представлений атріовентрикулярними блокадами різного ступеня, порушеннями ритму, міокардитом, перикардитом, дилатаційною кардіоміопатією. Для уражених суглобів характерні мігруючі міалгії та артралгії, бурсити, тендиніти, артрити (зазвичай у формі моноартриту великого суглоба, рідше - симетричного поліартриту). Крім цього, протягом дисемінованої стадії захворювання може включати в себе ураження шкіри (множинні мігруючі еритеми, лімфоцити), сечостатевої системи (протеїнурію, мікрогематурію, орхіт), очей (кон'юнктивіт, ірит, хоріоретиніт), респіраторного тракту (ангіна, бронхіт), травної система (гепатит, гепатолієнальний синдром).
У хронічну форму (стадію персистенції) захворювання переходить через 6-24 місяців, після гострої стадії. На пізньому періоді хвороби Лайма у дітей найчастіше виникають ураження шкіри у вигляді атрофічного акродерматиту, доброякісної лімфоплазії або ураження суглобів (хронічний артрит). Атрофічний акродерматит в дитини характеризується появою оточених еритематозних вогнищ на шкірі кінцівок, на місці яких згодом розвиваються атрофічні зміни. Шкіра стає тонкою, зморшкуватою, на ній з'являються телеангіектазії та склеродермоподобні зміни. Доброякісна лімфоцитома має вигляд червонувато-ціанотичного вузла або бляшки з округлими обрисами. Зазвичай локалізується на шкірі обличчя, вушних раковин, пахової області, а в окремих випадках може трансформуватися в злоякісну лімфому.
Крім шкірно-суглобових синдромів, на хронічній стадії захворювання можуть розвиватися неврологічні синдроми: енцефалопатія, хронічний енцефаломієліт, полінейропатія, атаксія, синдром хронічної втоми, деменція. При трансплацентарному інфікуванні вагітність може закінчитися внутрішньоутробною загибеллю плоду або викиднем. У новонароджених дітей внутрішньоутробна інфекція призводить до недоношеності, викликає формування вроджених вад серця (аортального стенозу, коарктації аорти, ендокардіального фіброеластозу), затримки психомоторного розвитку.
Діагностика хвороби Лайма
При проведенні діагностики кліщового бореліозу в дітей зазвичай недооцінюють епідеміологічний анамнез (відвідування лісових масивів, паркових зон, фактів укусу кліщів) і ранні клінічні прояви (мігруючу еритему, грипоподібний синдром).
В залежності від стадії захворювання, для виявлення збудника в біологічних середовищах (сироватці крові, синовіальної рідини, лікворі, біоптатах шкіри) використовуються мікроскопія, серологічні реакції (ІФА або РІФ) та ПЛР-дослідження. З метою оцінки важкості органоспецифічних поразок може виконуватися рентгенографія суглобів, ЕКГ, ЕЕГ, діагностична пункція суглобів, люмбальна пункція, біопсія шкіри тощо.
Диференціальна діагностика хвороби Лайма у дітей проводиться з широким колом захворювань: серозними менінгітами, кліщовим енцефалітом, ревматоїдними і реактивними артритами, хворобою Рейтера, невритами, ревматизмом, дерматитами. Слід мати на увазі, що хибнопозитивні серологічні реакції можуть спостерігатися у дітей з інфекційним мононуклеозом, поворотним тифом, ревматичним захворюванням.
Лікування хвороби Лайма у дітей
Діти з хворобою Лайма підлягають госпіталізації в інфекційний стаціонар. Медикаментозна терапія проводиться з урахуванням стадії захворювання. На ранній стадії зазвичай призначаються антибіотики тетрациклінового ряду (тетрациклін, доксициклін) протягом 14 днів, можливий прийом амоксициліну. При переході захворювання в II або III стадію та розвитку суглобових, неврологічних та кардіологічних поразок доцільне використання пеніцилінів або цефалоспоринів протягом 21- 28 днів. На тлі лікування антибіотиками може відзначатися реакція Яриша-Герксгеймера, що характеризується загостренням симптомів спірохетозу у зв'язку із загибеллю борелій та потраплянням в кров ендотоксинів. В такому випадку терапія антибіотиками на короткий час припиняється, а потім поновлюється в меншому дозуванні.
Патогенетичне лікування хвороби Лайма у дітей залежить від клінічних проявів та їх важкості. Так, при загальноінфекційних симптомах рекомендована дезінтоксикаційна терапія, при артритах - НПЗЗ, анальгетики, фізіотерапія, а при менінгіті - дегідратаційна терапія. При важкому системному перебігу захворювання призначаються глюкокортикоїди внутрішньо або у вигляді внутрішньосуглобних ін'єкцій.
Прогноз та профілактика хвороби Лайма
Рання або превентивна антибіотикотерапія дозволяє попередити перехід хвороби Лайма в дисеміновану або хронічну стадію. При запізнілій діагностиці або розвитку важких уражень ЦНС виникають стійкі резидуальні явища, що призводять до інвалідизації. Можливий навіть летальний наслідок. Протягом року після закінчення лікування хвороби Лайма діти повинні знаходитися на обліку в інфекціоніста, невролога, кардіолога, астролога, щоб виключити хронізацію інфекції.
З метою попередження інфікування кліщовим бореліозом при відвідуванні лісів необхідно надягати захисний одяг, застосовувати репеленти, що відлякують кліщів, а після прогулянки по лісі уважно оглянути шкірні покриви. При виявленні кліща його необхідно видалити самостійно за допомогою пінцета або звернутися до найближчого травмпункту для проведення відповідної маніпуляції хірургом. Витягнутий кліщ повинен бути доставлений в санітарно-епідеміологічну лабораторію для проведення експрес-тесту на борелії методом мікроскопії. Також повинна проводитись профілактична протикліщева обробка лісів та лісопаркових зон.
