Ялиця сибірська (Abies sibirica) – високе, вічнозелене дерево, яке належить до родини соснових. Його висота сягає 30 метрів. Ця лікарська рослина має циліндричний стовбур та вузьку пірамідальну крону. Стовбур покритий сірою гладкою корою, на якій іноді зустрічаються горизонтальні зморшки. Листя (хвоя) плоске, лінійне, довжиною від 15 до 30 мм та шириною від 1 до 1,5 мм. Хвоя цього дерева досить м'яка, дворядна, густа, зверху темно-зеленого відтінку, а знизу має дві біляві смужки, що складаються з 4 бо 6 ліній. Верхівки хвої виїмчасті. Чоловічі шишки ялиці сибірської пазушні, поодинокі, розташовані на верхівках торішніх пагонів верхніх гілок. Жіночі шишки рослини знаходяться на нижній частині торішніх пагонів, вони складаються з багатьох зеленявих або червонявих покривних та насінних лусочок. Недостиглі жіночі шишки мають буро-червоний колір, після достигання стають ясно-коричневого відтінку, яйцеподібної циліндричної форми, прямостоячі, довжиною від 5 до 8 см та діаметром від 2 до 4 см. Після достигання шишки розсипаються, залишаючи тільки стрижні. Слід зазначити, що покривні луски шишок майже удвічі коротші ніж насінні, тому їх не видно. Дерево запилюється з травня по червень.
Ялиця сибірська поширена у Сибіру. На території нашої країни її досить часто вирощують як декоративну рослину в парках та садах.
Хімічний склад та заготівля ялиці сибірської
Хімічний склад ялиці сибірської досить багатий і різноманітний. Хвоя, бруньки, пагони та шишки дерева мають у своєму складі від 1 до 3 % ефірної олії, понад 0,3 % аскорбінової кислоти, дубильні речовини, токофероли та каротин. В ефірній олії міститься від 30 до 60 % борнілацетату, 10 % а-пінену та камфену, вільний борнеол, бісаболен, сантен, р-пінен, феландрен і дипентен. Живиця ялиці - це розчин каніфолі у скипидарі. Вміст каніфолі в живиці складає близько 70 %. До складу смоли цього дерева входять резини та смоляні кислоти.
У галузі медицини застосовуються бруньки, свіжі зелені пагони, хвоя, живиця, зелені нестиглі шишки та похідні продукти їх переробки. Заготівля хвої, шишок та бруньок відбувається так, як і в ялини європейської. Пагони заготовляють травні та першій половині червня. Живицю, яку ще називають терпентин, заготовляють під час росту шишок в суху погоду (з червня по серпень). Жовна, в яких знаходиться живиця, є під корою, вони мають вигляд незначних потовщень. Для їх утворення зверху по стовбурі вдаряють дерев'яним молотком, після чого в місці удару утворюється значних розмірів жовно. Його нижню частину проколюють і через трубочку збирають у банки живицю, з якої потім добувають скипидар (Oleum Terebinthinae). Ефірну олію, яка застосовується у виробництві камфори, отримують з шишок, пагонів та хвої.
Лікувальні властивості та використання ялиці сибірської
У традиційній медицині препарати з камфори знайшли широке застосування. Для впорскувань використовується 20 % розчин камфори в олії (Solutio Camphorae oleosae 20 % pro injectionibus), камфорний спирт (Spiritus Camphoratus), камфорна мазь (Unguentum Camphoratum), камфорна олія для зовнішнього застосування (Salutio Camphorae oleosae ad usum externum), спиртовий розчин саліцилової кислоти і камфори (Solutio Camphorae et Acidi salicylici spirituosa), а також краплі Дента (Guttae Denta).
Після підшкірного введення розчин камфори в олії стимулює судиноруховий і тонізує дихальний центри.
Також камфора проявляє активний вплив на міокард, стимулюючи в ньому процеси обміну та покращуючи його чутливість до симпатичних нервів, сповільнює агрегацію тромбоцитів, звужує периферичні кровоносні судини, покращує відділення харкотиння.
Використовується розчин камфори при комплексній терапії хронічної та гострої серцевої недостатності, а також при пригніченні дихання під час перебігу пневмонії та деяких інфекційних захворювань, отруєнні наркотичними і седативними препаратами.
Слід пам’ятати, що використання камфори забороняється при епілепсії та схильності людини до судом.
При використанні препаратів з камфори зовнішньо вони проявляють антисептичну і подразнюючу дію, тому їх часто застосовують при лікуванні невритів, міозитів і суглобового ревматизму.
Камфора є одним з головних складників таких препаратів, як краплі камфорно-валеріанові, лінімент перцево-камфорний, камфоцин. З неї виготовляють мазі Ефкамон та Гевкамен, аерозоль Камфомен, кишенькові інгалятори Інгакамф та лінімент Санітар, який використовується при лікуванні м’язового і суглобового ревматизму, ексудативного плевриту та артритів у якості протизапального і знеболюючого засобу.
У народній медицині з ялиці виготовляють галенові препарати.
Відвар бруньок та настій пагонів ялиці сибірської, що мають сечогінні, відхаркувальні, знеболюючі, дезинфікуючі та кровоочисні властивості, приймають внутрішньо при запаленнях дихальних шляхів, бронхіті, ревматизмі, туберкульозі, циститі, подагрі, виразці шлунку.
Відвар хвої ялиці сибірської та ялиці білої приймають всередину як ефективний засіб лікування та профілактики цинги.
У якості зовнішнього засобу рослину застосовують у формі компресів при відмороженнях, для полоскання при запаленні горла, як натирання при розширенні вен, а також при болях у жінок та для ванночок при пітливості ніг.
Рецепти ліків з ялиці сибірської
Для внутрішнього вживання готують відвар з 10 грам сушених бруньок і склянки води. Його приймають по третині або півсклянки два або три рази на добу після прийому їжі.
Також настій пагонів ялиці сибірської можна приготувати з 30 грам сировини та літри окропу. Ліки настоюють 10 - 15 хвилин, потім проціджують і п’ють по склянці три рази на добу.
Настій з 30 грам хвої, яку попередньо промивають в холодній воді, та склянки окропу спочатку варять протягом 20 хвилин, потім охолоджують, проціджують і додають мед або цукор. Випивають настій невеликими ковтками протягом доби.
Зовнішньо застосовують компреси з 50 грам відвару на 1 літрі окропу, який варять 10 хвилин. Його використовують при відмороженні різних ділянок тіла.
Для полоскання використовується настій з 250 грам хвої та літри води. Його варять 5 хвилин, потім 2 години настоюють та відціджують.
Для натирань або компресів застосовують також відвар з 500 грам хвої та літри води, який кип'ятять протягом 10 хвилин, проціджують і використовують від розширення вен.