Перейти до контенту

Зайцегуб п’янкий – властивості та використання в народній медицині


корисні властивості трави зайцегуб Зайцегуб п’янкий (Lagochilus inebrians) - це колючий напівкущ, який належить до родини губоцвітих. У нього висхідні або прямі численні розгалужені стебла довжиною від 20 до 60 см. При основі стебла дерев'янисті, а зверху - трав'янисті, чотиригранні з густим шорстким опушенням. Листя цього куща широке, трьох- або п'ятироздільне, яйцеподібне, супротивне, клиноподібне біля основи. Квіти рослини сидячі, білого або блідо-рожевого відтінку, мають дві коричневі жилки, розташовані на вершках стебел у вигляді колосоподібного суцвіття. Плоди зайцегуба п’янкого горішки, він цвіте з травня по серпень.

Зайцегуб п’янкий зустрічається у країнах Середньої Азії (найчастіше в Таджикистані та Узбекистані) у низовинах гір і на гірських рівнинах. Він росте на кам'янистих і глинистих схилах, в пересохлих руслах.

Заготівля та хімічний склад зайцегуба п’янкого

З метою приготування лікувальних засобів використовується листя та квіти рослини. Сировину заготовляють у момент цвітіння, повністю зрізуючи стебла на висоті близько 5 см від поверхні ґрунту. Потім сировину накладають тонкими шарами і сушать в приміщенні або в тіні при постійному провітрюванні протягом тижня. Сушену сировину молотять, відокремлюючи листя і квіти від стебел, які потім викидають. Для зберігання застосовуються сухі приміщення. В аптеках ця сировина не продається.

Хімічний склад зайцегуба п’янкого досить різноманітний та специфічний. Рослина містить дитерпеновий спирт лагохілін, близько 0,03 % ефірної олії, від 10 до 14 % дубильних речовин, до 10 мг% каротину, 70 - 100 мг% аскорбінової кислоти, а також вітамін К, органічні кислоти, цукор, смолисті речовини і близько 20 мікроелементів, серед яких є титан, золото, стронцій, молібден та ін.

Фармакологічні властивості зайцегуба п'янкого

Ліки із зайцегуба п’янкого мають значні гемостатичні, проти судомні та знеболюючі властивості. Вони ефективно розширюють судини, зменшують артеріальний тиск, збільшують вільну і загальну кислотність, покращуючи таким чином роботу шлунка і системи травлення загалом. Гемостатичний ефект від впливу зайцегуба п’янкого забезпечується прискорення процесу згортання крові та зменшенням проникності стінок судин.

Препарати, виготовлені з цієї рослини, іноді застосовують для лікування носових, маткових, легеневих, травматичних і гемороїдальних кровотеч, а також для зменшення кровотеч під час хірургічних операцій.

Високою ефективністю відмічається використання зайцегуба п’янкого при лікування гіпертонії, захворювань центральної нервової системи, глаукоми, алергічних реакцій, шкірних захворювань, виразки дванадцятипалої кишки та шлунка.

При довготривалому вживанні ліків з цієї рослини значно покращується зсідання крові, посилюється серцебиття, виникає пронос і прискорення пульсу. Людям, в яких діагностовано високу здатність крові до зсідання (тромбози, інфаркти), ліки із зайцегуба протипоказані.

Рецепти застосування

Для внутрішнього вживання застосовується настій листя і квітів, який готують з 1 столової ложки сушеної сировини і склянки окропу. Настій слід витримати 6 годин, після чого пити від 3 до 5 разів на добу по столовій ложці.

Настойка листя і квітів на спирті готується з сушеного зайцегуба п’янкого і 70% спирту в пропорції 1:10. Приймати таку настойку слід по чайній ложці три рази на добу, розбавляючи кожен раз у чарці води.

Фармацевтична промисловість випускає таблетки Tabulettae extract Lagochili, у яких міститься 0,2 г сухого екстракту зайцегуба п’янкого. Вживати такі таблетки потрібно тричі на добу по 1 шт у якості седативного і кровоспинного засобу.

Для зовнішнього застосування екстрактом рослини зволожують марлю, бинт або салфетки, та прикладають їх на декілька хвилин до рани, якщо спостерігається значна кровотеча.