- Класифікація запору в дітей
- Причини запору в дитини
- Симптоми запору в дитини
- Лікування запору в дітей
- Профілактика та прогноз запору
Запор в дитини – це ускладнення процесу випорожнення кишечника, відсутність самостійної дефекації протягом доби і довше. Проявом запору в дитини може служити зменшення частоти дефекації, тверда консистенція калу, напруження або занепокоєння дитини при дефекації. Для з'ясування причин запору може проводитися ректальне пальцеве дослідження, УЗД, ендоскопія, рентгеноконтрастне дослідження кишечника, аналіз калу. Основними принципами лікування закрепів у дітей є: вироблення правильного рефлексу на дефекацію, дієтотерапія, фізична активність, масаж, медикаментозна терапія, фізіотерапія та, при необхідності, застосування клізм.
Запор у дітей є порушенням евакуаторної функції кишечника, що полягає у збільшенні інтервалів між актами дефекації, зміні характеру калу або систематичному недостатньому спорожненні кишечника. Запори представляють актуальну проблему педіатрії та дитячої гастроентерології, оскільки ними страждає від 15 до 30% дітей, з яких дві третини припадає на дітей дошкільного віку. Висока поширеність запорів серед грудних дітей обумовлена низьким рівнем природного вигодовування, збільшенням випадків перинатального пошкодження ЦНС, харчової алергії. Серед дітей старшого віку причиною запорів є неправильне харчування, стреси, гіподинамія. Регулярні запори в дитини негативно впливають на її ріст та розвиток, погіршують якість життя, призводять до різного роду ускладнень.
Класифікація запору в дітей
Враховуючи поліетиологічність порушення функції кишечника, виділяють наступні форми запорів у дітей:
- аліментарні запори, пов'язані з неправильним харчовим режимом;
- функціональні дискінетичні (спастичні і гіпотонічні) запори, зумовлені порушенням моторики товстої кишки. Спастичні запори в дітей характеризуються відходженням щільних фрагментованих калових мас, гіпотонічні - затримкою калу на 5-7 діб з подальшим виділенням калу у формі циліндра великого діаметру;
- органічні запори, зумовлені анатомічними причинами;
- умовно-рефлекторні запори, викликані нервово-психогенними причинами;
- інтоксикаційні запори, пов'язані з токсичними впливами;
- ендокринні закрепи, зумовлені порушеннями гормональної регуляції;
- ятрогенні (медикаментозні) запори.
Залежно від вираженості проявів, під час запору в дитини розрізняють компенсовану, субкомпенсовану та декомпенсовану стадії, які вимагають диференційованої лікувальної тактики. На компенсованій стадії дефекація відбувається один раз на 2-3 дні. При цьому дитина скаржиться на болі в животі, неповне випорожнення кишечника, болючу дефекацію. На субкомпенсованій стадії типовою є затримка калу протягом 3-5 днів, абдомінальні болі, метеоризм. Нерідко дефекація відбувається тільки після прийому проносних препаратів або застосування очисної клізми. При декомпенсованій стадії затримка калу становить до 10 діб і довше. Для спорожнення кишечника доводиться вдаватися до постановки гіпертонічної або сифонної клізми. Характерні ендогенна інтоксикація, енкопрез, пальпація калових каменів по ходу кишечника.
Причини запору в дитини
Аліментарні запори у дітей можуть розвиватися при різних варіантах порушення харчування: неповноцінною дієтою, гіповітамінозом, дисфункцією травних залоз, недостатні кількості напоїв, ранньому переведенні на штучне вигодовування. Якщо дитина отримує недостатню кількість грудного молока (при гіпогалактії у матері, млявому ссанні, ущелинах губи та піднебіння, відрижці), відсутність калу розцінюється як помилковий запор або псевдозапор. Тимчасова затримка дефекації часто відзначається у дітей в період гострих гарячкових станів, що пов’язано із зневодненням калових мас внаслідок високої температури, пітливості, блювання.
Органічні запори в дітей пов'язані з анатомічними дефектами - вадами розвитку різних відділів товстого кишечника. Серед вроджених причин органічних запорів зустрічаються доліхосігма, хвороба Гіршпрунга, атрезія прямої кишки, ектопія заднього проходу. Серед набутих анатомічних причин можуть бути поліпи, пухлини, рубці аноректальної області, спайкова хвороба, гельмінтози.
В більшості випадків запори в дітей носять функціональний характер. У формуванні дискінетичних запорів особливу роль відіграє гіпоксично-ішемічне та травматичне ураження ЦНС, яке найчастіше клінічно проявляється у вигляді гіпертензійного-гідроцефального синдрому. Гіпотонічні запори зустрічаються в дітей на тлі рахіту, гіпотрофії, хронічного гастродуоденіту, виразкової хвороби, міастенії, малорухливого способу життя, тривалого постільного режиму. Спастичні запори можуть розвиватися в дітей з лактазною недостатністю, дитячим церебральним паралічем, нервово-артритичним діатезом. При дисбактеріозі в дитини запор виникає внаслідок порушення складу нормальної кишкової флори, яка продукує молочну кислоту та стимулює кишкову моторику.
Умовно-рефлекторні запори в дітей можуть зустрічатися при пелюшковому дерматиті, анальних тріщинах, парапроктитах, свищах прямої кишки. Психогенний запор в дитини може виникати при примусовому відлучення від грудей, примусовому привчанні дитини до горщика, незручності відвідування громадського туалету в дитячому садку чи школі. Якщо акт дефекації супроводжувався болями, або відвідування туалету було психологічно некомфортним, дитина може ігнорувати позиви до дефекації. У цьому випадку кал накопичується в прямій кишці, за рахунок всмоктування води стає ще більш твердим, що викликає ще більшу болючість випорожнення кишечника та посилення запору в дитини.
Інтоксикаційні запори в дітей розвиваються при гострій або хронічній інтоксикації отруйними речовинами, інфекційно-токсичні - при дизентерії, неспецифічному виразковому коліті. Запори ендокринного генезу можуть бути пов'язані з гіпотиреозом, мікседемою, цукровим діабетом, гігантизмом, феохромоцитомою, наднирковою недостатністю. Також причиною може бути безконтрольне використання деяких лікарських препаратів - ентеросорбентів, ферментів, сечогінних засобів та препаратів заліза. Часте застосування клізм та прийом проносних призводять до пригнічення власного рефлексу на випорожнення кишечника.
Симптоми запору в дитини
Запор d дітей може проявлятися кишковими (місцевими) nf позакишковbvb (загальними) симптомами. До місцевих проявів відносяться: збільшення періоду дефекації або відсутність калу, зміна консистенції калових мас, відчуття неповного випорожнення кишечника після відвідування туалету, біль та здуття живота, наявність домішків крові в калі, біль при дефекації, парадоксальне нетримання калу.
Нормальна частота дефекації в дітей з віком змінюється. Так, у новонароджених, які отримують грудне вигодовування, частота дефекації збігається з кількістю годувань (6-7 разів на добу). З віком відбувається зменшення частоти дефекації в дитини і до 4-6 місяців (при введенні прикорму) вона зменшується до 2 разів на добу. В дітей, які отримують штучне вигодовування, дефекація зазвичай буває не частіше, ніж 1 раз на добу. Починаючи з 1 року частота дефекації в дитини повинна становити 1-2 рази на добу. Більший період випорожнення кишечника розцінюється як запор.
До 6 місяців нормальна консистенція калових мас – кашкоподібна, а з 6 місяців до 1,5-2 років вона повинна бути кашкоподібною або оформленою. Наявність в дитини дуже твердого калу та часті дефекації маленькими порціями також свідчать про запор.
Внаслідок копростазу в дитини виникають кишкові кольки, метеоризм, відчуття тиску в області ануса. Занепокоєння дитини та біль при дефекації обумовлені надмірним розтягненням стінок кишки щільними каловими масами великого розміру, що нерідко травмують слизову анального каналу. В таких випадках в калі присутня невелика кількість червоної крові у вигляді прожилок. Енкопрез (парадоксальне нетримання калу) зазвичай розвивається після попередньої тривалої затримки калових мас.
Крім місцевих проявів відзначаються позакишкові прояви, що свідчать про калову інтоксикацію. До них відносяться загальна слабкість, стомлюваність, головний біль, дратівливість, анорексія, нудота, анемія, блідість шкірних покривів, схильність до появи гнійничкових висипів та акне.
Накопичення в просвіті кишки калових мас, розлад живлення її слизової оболонки, порушення мікрофлори кишечника може сприяти розвитку коліту, що викликає ще більше посилення запору в дитини. Крім цього, постійні запори в дітей можуть призвести до випадання прямої кишки.
Лікування запору в дітей
У зв’язку з тим, що запор завжди є вторинний у відношенні до основної причини, в рамках цієї публікації можна говорити лише про основні напрямки лікувальної роботи. У деяких випадках для нормалізації дефекації достатньою виявляється зміна характеру харчування дитини, активізація фізичної активності, збільшення денної кількості напоїв. В раціон грудних дітей, що страждають запорами, повинні бути включені фруктові та овочеві пюре, в харчування старших дітей - кисломолочні продукти та клітковина. Також надзвичайно важливим аспектом лікування закрепів у дітей є вироблення умовного рефлексу на дефекацію.
З метою ліквідації гіпотонії кишечника призначаються курси масажу з елементами ЛФК. Фізіотерапевтичне лікування запорів включає гальванізацію (при гіпотонії), імпульсні струми, електрофорез, парафінові аплікації на область живота (при гіпертонусі). Позитивний результат при функціональних запорах в дітей дає голкорефлексотерапія. При психогенних запорах дітям може знадобитися допомога дитячого психолога.
Медикаментозна терапія може включати призначення проносних (дюфалак, регулакс, сенаде, свічки з гліцерином), спазмолітиків (папаверин, но-шпа), прокінетиків (мотілак), пробіотиків (лінекс, біфіформ). В окремих випадках призначаються короткі курси клізм (очисних, гіпертонічних, масляних).
Профілактика та прогноз запору
При усуненні основних причин та виконанні індивідуальних рекомендацій відбувається нормалізація режиму дефекації та характеру калу. В іншому випадку запор в дитини може перейти в хронічну форму і турбувати людину вже в дорослому житті. При схильності дітей до запорів обов'язковим є проведення медичного обстеження. При цьому самолікування є неприпустимим, особливо із застосуванням проносних та клізм. Гостро розвиток запор в дитини може бути ознакою кишкової непрохідності та інших станів, що загрожують життю.
Заходи профілактики повинні включати грудне вигодовування, щоденні заняття гімнастикою, курси масажу, збалансоване харчування, привчання дитини до дефекації у відповідний час, створення сприятливої психологічної атмосфери. Необхідне також обов'язкове виявлення та усунення причини, що призвели до запорів.
