- Характеристика збудника жовтої лихоманки
- Патогенез жовтої лихоманки
- Симптоми жовтої лихоманки у дітей
- Діагностика жовтої лихоманки
- Лікування жовтої лихоманки у дітей
- Профілактика та прогноз при жовтій лихоманці
Жовта лихоманка в дитини представляє собою гостру природно-осередкову вірусну інфекцію, що характеризується важким перебігом з переважанням інтоксикаційного, жовтяничного і геморагічного синдрому. Це захворювання відноситься до ряду особливо небезпечних інфекцій. Жовта лихоманка серед дітей поширюється трансмісивним шляхом, а її переносниками є комарі. Інкубаційний період жовтої лихоманки становить близько тижня. Перебіг захворювання включає важку інтоксикацію аж до порушень свідомості та серцевої діяльності, геморагічний синдром, гепатоспленомегалію, жовтушність склер. Лікування дитини, хворої на жовту лихоманку, проводиться виключно стаціонарно у відділенні для особливо небезпечних інфекцій.
Характеристика збудника жовтої лихоманки
Вірус жовтої лихоманки - РНК-, відноситься до роду Flavivirus. Він стійкий у зовнішньому середовищі, добре переносить заморожування і висушування, але гине протягом 10 хвилин при нагріванні до 60 градусів, а також легко інактивується ультрафіолетовим випромінюванням та дезинфікуючими розчинами, погано переносить кисле середовище.
Захворювання поширюється трансмісивним шляхом, а переносниками вірусу є комарі. У країнах Америки жовта лихоманка поширюється комарами роду Наетаgogus, в Африці - Aedes (переважно виду A. Aegypti). Комарі розмножуються поблизу людських осель, в бочках з водою, штучних застійних водоймах, затоплених підвалах і т.п. Комарі є заразними з 9-го дня після укусу хворої тварини або людини при температурі 25 градусів і 4-го дня при температурі 37 градусів. Передача вірусу при температурі навколишнього середовища менше 18 градусів неможлива.
У випадку потрапляння крові, що містить збудника, на ділянки пошкодженої шкіри або слизової оболонки можлива реалізація контактного шляху зараження.
Діти і дорослі мають високу сприйнятливість до жовтої лихоманки, а після перенесення захворювання формується тривалий імунітет. Захворювання відноситься до карантинних, випадки виникнення епідемій жовтої лихоманки підлягають міжнародної реєстрації. Спалахи захворювання можуть відзначатися в будь-яких зонах ареалу розповсюдження переносника, але переважно виникають в тропічних країнах. Поширення лихоманки з вогнищ епідемії здійснюється при переїздах хворих та переміщенні комарів під час перевезення вантажів.
Епідемії жовтої лихоманки розвиваються при наявності трьох необхідних умов: носія вірусу, переносника і сприятливих погодних умов.
Патогенез жовтої лихоманки
Вірус проникає в кров під час кровососания з травної системи переносника і протягом інкубаційного періоду репродукується і накопичується в лімфатичних вузлах. Перші дні захворювання вірус поширюється по організму з потоком крові, осідаючи в тканинах різних органів (печінка, селезінка, нирки, кістковий мозок, серцевий м'яз і головний мозок), вражаючи їх судинну систему і викликаючи запалення. В результаті порушення трофіки і прямої токсичної дії вірусу відбувається некротична деструкція паренхіми, підвищення проникності судинних стінок сприяє геморагії.
Симптоми жовтої лихоманки у дітей
Інкубаційний період жовтої лихоманки у дітей становить тиждень (іноді 10 днів). Захворювання протікає зі зміною послідовних фаз: гіперемії, короткочасної ремісії, венозного стазу і реконвалесценції.
Фаза гіперемії починається з різкого підйому температури, наростаючої інтоксикації (головний біль, ломота в тілі, нудота і блювота центрального генезу). З прогресуванням інтоксикаційного синдрому в дитини можуть відзначатися розлади центральної нервової діяльності: марення, галюцинації, порушення свідомості. Обличчя, шия і плечовий пояс дитини стає одутлим, гіперемійованим, мають місце численні ін'єкції склер, слизової оболонки рота, язика. Також діти скаржаться на світлобоязнь і сльозотечу.
Відзначаються токсичні порушення серцевої діяльності: тахікардія, що змінюється брадикардією, гіпотензія. В дітей знижується добова кількість сечі (олігурія), відзначається помірне збільшення розмірів селезінки і печінки. У подальшому виникають перші ознаки розвитку геморагічного синдрому (крововиливи, кровоточивість), склери набувають жовтяничного відтінку.
Фаза гіперемії триває близько 3-4 днів, після чого настає короткочасна ремісія (тривалістю від декількох годин до кількох днів). Температура нормалізується, покращується загальне самопочуття і об'єктивний стан хворої дитини. При абортивних формах жовтої лихоманки в подальшому настає одужання, але найчастіше після короткочасної ремісії температура тіла піднімається знову. В цілому гарячковий період зазвичай становить 8-10 днів від початку захворювання.
При важкому перебігу після короткочасної ремісії настає фаза венозного стазу, що проявляється вираженою блідістю та ціанозністю шкірних покривів. При цьому швидко розвивається жовтяниця, петехії, екхіматози, пурпура. Має місце гепатоспленомегалія. Стан дитини значно погіршується, з’являється виражена геморагічна симптоматика, дитина може блювати кров'ю, а також можуть спостерігатись ознаки інтенсивної кишкової кровотечі (забарвлення калу), кровотечі з носа. Зазвичай прогресує олігурія (аж до анурії), в сечі також відзначають кров'янисті домішки.
У половині випадків захворювання прогресує з розвитком у дітей важких летальних ускладнень. При сприятливому перебігу настає тривалий період реконвалесценції, клінічна симптоматика поступово регресує. Можливе збереження в дитини різноманітних функціональних порушень при значній деструкції тканин. Після перенесення захворювання зберігається довічний імунітет і повторних епізодів не відзначається.
Діагностика жовтої лихоманки
У перші дні загальний аналіз крові показує лейкопенію з порушенням лейкоцитарної формули вліво, знижену концентрацію нейтрофілів, тромбоцитів. В подальшому розвивається лейкоцитоз. Тромбоцитопенія прогресує. Зростає гематокрит, підвищується вміст азоту і калію в крові. Загальний аналіз сечі показує підвищення білка, відзначаються еритроцити і клітини циліндричного епітелію. Біохімічний аналіз крові показує підвищення кількості білірубіну, активності печінкових ферментів (переважно АСТ).
Виділення збудника виконується в умовах спеціалізованих лабораторій з урахуванням особливої небезпеки інфекції. Діагностику проводять за допомогою біопроби на лабораторних тваринах. Серологічна діагностика проводиться наступними методиками: РНГА, РСК. ІФА. РНИФ і РТНГ.
Лікування жовтої лихоманки у дітей
Жовту лихоманку у дітей та дорослих лікують стаціонарно в інфекційному відділенні, яке спеціалізується на лікуванні особливо небезпечних інфекцій. Етіотропної терапії даного захворювання на сьогоднішній день не розроблено, а лікування спрямоване на підтримання імунних функцій, патогенетичних механізмів та полегшення симптомів.
Дітям при жовтій лихоманці показаний строгий постільний режим, напіврідка легкозасвоювана їжа, що багата калоріями, та вітамінотерапія (вітаміни С, Р, К). У перші дні можливе переливання плазми крові, хоча лікувальний ефект від цього незначний. У період лихоманки дітям переливають кров в кількості 125-150 мл кожні 2 дні, призначають камполон та антеанемін, залізо внутрішньом'язово з метою компенсації втрат крові. У комплексній терапії можуть призначатися протизапальні (при необхідності - кортикостероїдні), антигістамінні засоби, гемостатики, серцево-судинні препарати. При необхідності здійснюються реаніматологічні заходи.
Профілактика та прогноз при жовтій лихоманці
Прогноз при жовтій лихоманці в разі легкого або абортивного перебігу сприятливий, при розвитку важкої клініки - посилюється. Ускладнення інфекції в половині випадків призводять до смерті.
Профілактика захворювання передбачає контроль за міграцією населення та перевезеннями вантажів з метою виключення можливості завезення жовтої лихоманки з епідемічного вогнища. Крім того, проводиться знищення переносників жовтої лихоманки в населених пунктах. Індивідуальна профілактика передбачає використання засобів захисту від укусів комах.
Специфічна профілактика (вакцинація) полягає у веденні живої ослабленої вакцини. Імунопрофілактика призначається дітям та дорослим будь-якого віку, які планують подорож в ендемічні регіони за 7-10 днів перед поїздкою.