Сам факт відсутності регулярних контактів між керівниками України та Ізраїлю виглядає дивним. Особливо на тлі повідомлень, що канцелярія ізраїльського прем’єр-міністра відхилила пропозицію української сторони про двосторонню зустріч. Якби не похорон американського сенатора Ліндсі Грема, який підтримував і Україну, і Ізраїль, не було б ні пропозиції про зустріч, ні короткого контакту.
Відсутність діалогу не може не викликати здивування. Україна й Ізраїль по суті воюють проти того самого ворога.
Коли журналіст говорив про це в перші місяці 2022 року, така думка могла викликати скепсис в ізраїльської аудиторії. Навіть поява іранських «Шахедів» в українському небі не сильно змінила цей підхід.
Спільні загрози та злиття конфліктів
Сьогодні вже очевидно: Іран допомагав Російській Федерації і водночас випробовував власну воєнну техніку для подальшого нападу на Ізраїль. Російська Федерація сприймає себе як союзника Ірану. Вона допомагає цій країні під час протистояння зі США та Ізраїлем. Допомога включає не лише дипломатичні заяви, а й конкретну розвідувальну інформацію, яка полегшує іранський удар.
Дональд Трамп може дозволити собі не помічати ці факти й відмахуватися від української інформації. Але чи може собі це дозволити ізраїльський прем’єр-міністр?
Навіть якщо раніше ми могли говорити про дві різні війни, зараз до певної міри відбувається їхнє злиття.
Росія надає Ірану розвідувальну інформацію. Україна б’є по іранському танкеру на Каспії. Це вже не два окремі театри воєнних дій. Це по суті один конфлікт, який перетікає з одного простору в інший. В України та Ізраїлю один найважливіший союзник — Сполучені Штати. У них спільні вороги.
Чому розуміння цього факту немає в Ізраїлі? Страх перед Росією? Небажання конкурувати з Україною за військову допомогу США? Неготовність сприймати нову війну як частину глобальної конфронтації, а не як традиційний близькосхідний конфлікт?
Від відповіді на це запитання залежить саме виживання Ізраїлю. І України також. Якщо обидві країни зможуть об’єднати зусилля проти спільних ворогів, вони стануть набагато ефективнішими.
Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України імені Шевченка
