Лобода смердюча – застосування в народній медицині

Лобода смердюча (Chenopodium vulvaria) — це трав’яниста однорічна лікарська рослина вкрита борошноподібною паволокою, вона належить до родини лободових. У цієї лободи розпростерте або вертикальне гіллясте біля основи стебло, висота якого сягає від 10 до 50 см. Листя рослини довгочерешкове, чергове, ромбоподібної або яйцеподібної форми, з цілими тупими краями. Квіти лободи смердючої п’ятичленні двостатеві, розташовані на кінчиках стебел та гілок у пазухах верхніх листків. Вони зібрані в густі короткі колосоподібні суцвіття. Листки оцвітини тупі, зрощені від середини. Плоди цієї трави горішки, Вона розцвітає у липні та цвіте до середини вересня.

Лобода смердюча зустрічається на смітниках та у чагарниках майже на всій території нашої країни.

Лікувальні властивості та хімічний склад лободи смердючої

У якості сировини для фармацевтики застосовується трава, яку заготовляють під час цвітіння. До розряду лікарських рослин вона належить неофіційно.

Хімічний склад лободи смердючої досліджений поверхнево, але відомо про наявність у трави алкалоїдів, ефірних масел, холіну, бетаїну, триметиламіну, барвників та дубильних речовин.

У нетрадиційній медицині цю рослину інколи застосовують як знеболюючий, протиглисний засіб, який також зменшує гарячку. Можна використовувати лободу смердючу і замість валеріани лікарської, завдяки її седативній дії.

Застосування лободи смердючої

З настою трави цієї рослини готують ліки від мігрені, ревматизму, судом та істерії. Також її вживають при жіночих захворюваннях і як засіб від застуди. Як зовнішній засіб настій лободи смердючої лікує коросту і кропивницю. Внутрішньо вживається настій рослини, приготований з двох чайних ложок подрібненої сировини і склянки окропу. Через пів години після приготування настій потрібно процідити і пити тричі на добу по столовій ложці за декілька хвилин до вживання їжі.