Розмарин справжній (Rosmarinus ofiicinalis, розмарин лікарський) – це вічнозелений невеликий кущ, висотою 50 - 100 см. Рослина належить до родини губоцвітих. У неї розгалужені, дерев'янисті стебла з прямими, чотиригранними, опушеними в молодому віці гілками. У розмарину сидяче, супротивне, шкірясте, лінійне листя із загнутими вниз цілими краями. Листки цієї лікарської рослини зверху майже голі і мають темно-зелений колір, а знизу в них білявий відтінок через густе опушення. Квіти розмарину справжнього неправильні, двостатеві, розміщені на коротких гілочках, по 5 - 10 в подібних на грона суцвіття. Квіти двогубі, мають синьо-фіолетові або білі віночки та виступаючі з чашечки трубочки. У квітки виїмчаста, пряма верхня губа і трилопатева нижня з довгими боковими лопатями і зубчастою відігнутою середньою. Плід складається з однонасінних чотирьох часток, подібних на горішки. Цвіте цей кущ з березня по травень.
Розмарин справжній був завезений у нашу країну з Середземномор'я. Його вирощують здебільшого в Криму та на півдні України як декоративну та ефіроолійну рослину.
Хімічний склад та заготівля розмарину лікарського
Хімічний склад розмарину справжнього дуже багатий і різноманітний. Листя рослини має близько 2,5 % ефірної олії, 1,2 % гіркоти пікросальвіну, 0,5 % алкалоїдів, 7 % дубильних речовин, холін, флавони, бетулін, амірин, р-ситостерин, нікотинамід, віск, смолисті речовини, а також розмаринову, урсолову, нікотинову, кавову, гліколеву кислоти, і близько 10 % мінеральних сполук. Дуже багатим є склад власне ефірної олії, в яку входить 20 % камфену, 30 % піненів, 10 % цинеолу, від 10 до 15 % борнеолу, 8 % каріофілену, 6 % камфори, 1.5 % борнілацетату, а також ментол, пулегон, лимонен, мірцен, терпінеол, тимол, ізоментон та багато інших сполук.
Для приготування різноманітних препаратів та лікарських засобів використовують листя розмарину (Folia Rosmarini officinalis), яке заготовляють перед початком цвітіння або у період цвітіння рослини. Для цього стинають і сушать молоді пагони, накладаючи їх тонкими шарами в кімнатах з ефективною вентиляцією або на вулиці в тіні. Після висушування листя відділяють від стебел і запаковують герметично у бляшанки або скляні банки. Для більш швидкого відділення листя від стебел сушену сировину на кілька годин розкладають на сонці. Для штучного сушіння необхідно забезпечити температуру в приміщенні 35 - 40 градусів. Готової сировини отримують близько 20 % від початкової ваги. Крім цього, зі свіжого зібраного листя вичавлюють ефірну розмаринову олію (Oleum Rosmarini). До лікарських ця рослина офіційно належить у більшості країн світу.
Застосування та лікувальні властивості розмарину
Настої та препарати, виготовлені з цієї рослини, допомагають при спазмах гладенької мускулатури травної системи, сечовивідних та жовчних шляхів, периферичних судин, внаслідок чого спостерігається незначне посилення сечовиділення, зменшення артеріального тиску та покращення відходу жовчі. Ліки з розмарину справжнього стимулюють утворення печінкою жовчі, проявляють тонізуючу дію та збільшують виділення шлункового соку. Застосування засобів з розмарином збільшує кількість молока у жінок, що годують немовлят і забезпечує нормалізацію перебігу місячних.
Використання препаратів такого типу є досить ефективним при лікуванні спазмів сечовивідних та жовчних шляхів, атонічній диспепсії, загальній слабкості, спастичному коліті, надмірній розумовій та фізичній втомі, а також при серцевих неврозах, невротичних розладах у клімактеричний період та порушеннях менструального циклу.
Відчутний лікувальний ефект розмарину спостерігається при неврастенії, істерії, безсонні, мігрені, епілепсії, гіпертонії, вегетосудинній дистонії, запамороченні, метеоризмі, імпотенції, хронічному бронхіті, грипі та бронхіальній астмі.
При застосуванні настою розмарину в якості зовнішнього засобу можна успішно лікувати запалення ротової порожнини методом полоскання. Для прискорення загоєння ран та лікування фурункулів слід накладати компреси, а при облисінні можна втирати настій в шкіру голови. Ефективним є також спринцювання настоєм при болях у жінок, а ванни з розмарином допомагають при простудних захворюваннях і невритах. Від ревматизму добре допомагає розмаринова олія, яку застосовують для натирань.
На сьогоднішній день розмарин лікарський входить до складу багатьох препаратів зарубіжного виробництва. Серед них найбільш поширеними є: балсофлетол, ромаринекс, дивінал, долопакс, дракодермалін, долексамед, лікоактин, болдофлорин, депуратум, ровалінд, кардалеп, перубор, фітодолор, артродинат, тогал, динпресан, роймекс та ін.
Перед застосуванням цієї лікарської рсслини необхідно пам'ятати, що він має абортивну дію і вагітним жінкам вживати його не рекомендується. У випадку перевищення дози препарати, що містять розмарин, викликають блювання, ожиріння печінки, гастроентерит, лейкоцитоз, подразнення нирок, альбумінурію, і можуть стати причиною маткових кровотеч боа навіть смерті в результаті набряку легень.
Рецепти з розмарину лікарського
Внутрішньо вживають настій листя розмарину справжнього, запаривши одну столову ложку трави двома склянками окропу. Через дві години настій проціджують і вживають по півсклянки перед їдою три рази на добу.
Для приготування настою розмарину на вині потрібно 40 рам сировини та 1 літр білого вина. Витримують настій 2 - 3 доби, після чого проціджують і п’ють перед вживанням їжі по 1 столовій ложці три рази на добу. Такі ліки сприяють покращенню зору.
Зовнішньо застосовують спринцювання, компреси і полоскання. Для цього можна використати настій на окропі, описаний вище.
Для натирань потрібен розчин розмаринової ефірної олії на спирті. Для цього до 1 частини олії додають 50 спирту.
Настій можна приготувати з 2 столових ложок суміші, у яку входить листя розмарину лікарського, квіти дивини густоквіткової і ромашки. До 1 частини розмарину додають по 2 частини квітів і запарюють протягом 30 хвилин у пів літри окропу. Після охолодження настій проціджують і використовують для приготування компресів та ванночок, які добре допомагають при панариції (гнійному запаленні пальця).
Для приготування ванни слід 200 - 250 грам листя розмарину запарити двома літрами окропу, після чого відцідити і вилити у наповнену ванну при температурі води 36 - 40 градусів. Прийняття ванни триває приблизно півгодини, однак процедуру проводити на ніч не рекомендується, оскільки вона може погіршити засипання.
Суміш у кількості 200 грам, до якої входять у рівних частинах листя розмарину, шавлії лікарської, квіти бузини чорної і полин гіркий, слід варити на малому вогні 10 - 15 хвилин у відрі води, після чого вилити цей відвар у ванну. Така процедура забезпечить тонізуючу дію. Тривалість її проведення 10 - 15 хвилин при температурі води у ванні 35 - 38 градусів.
