Абрикос звичайний (Rosaceae) - дерево з сімейства розоцвітих. Ця лікарська рослина має видовжене листя та сірувато-буру кору. Плід абрикоса округлий, від блідо-жовтого до оранжевого кольору, м'якоть солодка та соковита. Абрикосові дерева вирощуються в Середній Азії, Краснодарському краї, Криму, на півдні України, на Кавказі та Далекому Сході.
У м'якоті плоду біля 27 % сахарози. Також є яблучна, лимонна та винна кислоти, дубильні речовини, пектин, крохмаль, мінеральні солі. У плодах міститься біля 12 - 70 мг % вітаміну С, та від 20 до 450 мг вітаміну Р, каротину – близько 0,2 - 3,2 мг. Кількість каротину впливає на інтенсивність забарвлення плодів. Абрикоси також містять натрію 30 мг %, калію 305 мг %, фосфору - 26 мг %, кальцію - 28 мг %, магнію - 19 мг %, заліза - 2,1 мг %.
Хімічний склад абрикосу звичайного
Висушені плоди абрикосу (кайса, урюк, курага) містять біля 50 % сахарози, 1,4-3,4 % органічних кислот, 1,3-2,1 % пектинових речовин, аскорбінову кислоту - до 4 мг%, РР - 3 мг %, каротину - 3,5 мг %, вітаміни B1, В2, В15; фосфор, кальцій і калій.
У ядрі абрикосової кісточки є близько 28 % білку та 50 % олії, котра містить органічні кислоти: лінолева – до 20 %, стеаринова – біля 14 %, миристинова - 5,3 %. Також в окремих сортах зустрічається гіркий амигдалин.
На основі бавовняного масла з додаванням абрикосового та виноградного масел виготовляється харчове масло.
Фармакологічні властивості абрикосу звичайного
Абрикосова олія не висихає, має дуже низьку в'язкість і використовується в медицині для ін'єкційних жиророзчинних медикаментів та приготування косметичних кремів, рідких мазей.
У 1949 році З. М. Уманський в якості замінника гумміарабіка запропонував використовувати абрикосову камедь, що представляє собою полісахарид, у складі якого міститься 16,4 % глюкуронової кислоти, 44 % галактози, 41 % арабінозу, 2,4 % мінеральних речовин та близько 6 % білків. По в'язкості і колоїдально-осмотичному тиску абрикосова камедь не поступається гуміарабіку, має високу емульгуючу здатність та дає високодисперсні стійкі масляні емульсії.
Для отримання емульсії 4 г камеді поміщають в ступку, добавляють поступово 10 частин масла та 10 частин води, емульгують до отримання характерного потріскування, після чого поступово додають 76 частин води. Клінічне вивчення емульсій з абрикосовою камеддю показало їх ідентичність з емульсіями, приготованими з гуміарабіком.
Застосування абрикосу звичайного в медицині
У медицині плоди рослини використовують як дієтичний продукт у свіжому, сушеному (курага, кайса, урюк) та маринованому вигляді. Завдяки значному вмісту заліза та калію сухі абрикоси рекомендують додавати в харчовий раціон вагітних та хворих анемією. Урюк призначають також людям з порушеннями серцевої діяльності, при поганому кровообігу, та хворим, що лікуються сечогінними засобами та серцевими глікозидами. При інфаркті міокарда, міастенії та інших захворюваннях добова кількість в 100-150 г кураги забезпечує регуляцію травлення.
Курага є дуже калорійною завдяки високому вмісту сахарози. Це знижує її дієтичну цінність і обмежує її вживання хворими на цукровий діабет.
