- За хімічною структурою
- За механізмом дії
- За спектром дії
Протимікробні лікарські препарати відносяться до найбільш поширеного класу лікарських препаратів для дорослих та дітей. Це пов'язано із значною поширеністю інфекційних захворювань, різноманітністю їх клінічних проявів та різною природою чутливості до антибактеріальних препаратів. Швидке розмноження мікроорганізмів викликає селекцію їх лікарської стійкості до антибактеріальних препаратів. Нераціональне лікування інфекцій посилює цей процес, що призводить до формування резистентності (стійкості) мікроорганізмів до найбільш поширених класів антибіотиків та антибактеріальних засобів.
Всі сучасні протимікробні засоби поділяють на хіміотерапевтичні, антисептичні та дезінфекційні. У велику групу хіміотерапевтичних протимікробних засобів входять антибіотики і синтетичні антибактеріальні препарати.
Антибіотики і синтетичні антибактеріальні препарати - це речовини, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів - бактерій. Під вибірковою дією цих препаратів розуміють активність тільки до певних типів та видів мікроорганізмів із збереженням нормальної життєдіяльності клітин людини. Зараз до антибіотиків відносять всі природні і напівсинтетичні препарати, які створені з речовин мікробного, рослинного та тваринного походження. Відповідно до цього розрізняють антибіотики, які є продуктами життєдіяльності цвілевих грибів (пеніциліни, цефалоспорини), променистих грибів (стрептоміцин, тетрациклін, хлорамфенікол), бактерій (граміцидин), рослин (умкалор, біопарокс, новоіманін) та інші.
Напівсинтетичні антибіотики - це продукти модифікації природних молекул (амоксицилін, цефазолін та ін.). Синтетичні антибактеріальні препарати в наш час займають важливе місце в клінічній медицині. В дану групу входять такі класи антибактеріальних препаратів, як хінолони (фторхінолони), нітромідазол, нітрофуран, сульфаніламід, нітроксолін, диоксидин.
За хімічною структурою виділяють такі класи антибіотиків
1. Бета-лактамні антибіотики: пеніциліни, в тому числі інгібіторзахисні; цефалоспорини; карбапенеми; монобактами; інгібітори бета-лактамаз (застосовуються тільки в поєднанні з бета-лактамами).
2. Макроліди (в т.ч. азаліди).
3. Тетрацікліни.
4. Аміноглікозіди.
5. Хінолони (фторхінолони).
6. Глікопептиди.
7. Лінкозаміди.
8. Амфеніколи.
9. Нітроімідазоли.
10. Нітрофурани.
11. Сульфаніламіди та ко-тримоксазол.
12. Препарати інших груп, різних за хімічною будовою (рифаміцин, фузидієва кислота, спектиноміцин, диоксидин, фосфоміцин, нітроксолін).
13. Група протитуберкульозних препаратів.
14. Протигрибкові препарати.
За механізмом дії антибіотики ділять на чотири групи
1. Інгібітори синтезу клітинної стінки мікроорганізмів: пеніциліни; цефалоспорини; карбапенеми; глікопептиди; бацитрацин; фосфоміцин.
2. Препарати, що руйнують молекулярну організацію та функцію цитоплазматичних мембран: полімікосини; деякі протигрибкові засоби.
3. Антибіотики, які пригнічують синтез білка: аміноглікозиди; макроліди; тетрацикліни; група левоміцетину (хлорамфеніколу); лінкозаміди (лінкозаміни).
4. Лікарські засоби, що порушують синтез нуклеїнових кислот: ансамакроліди (рифаміцин); фторхінолони; сульфаніламіди, триметоприми, нітромідазоли.
Залежно від взаємодії антибіотика з мікроорганізмом виділяють бактерицидні та бактеріостатичні антибіотики.
| Бактерицидні антибіотики | Бактеріостатичні антибіотики | |
| Порушують синтез мікробної стінки | Порушують функцію цитоплазматичної мембрани | Порушують синтез нуклеїнових кислот та білків |
|
Пеніциліни Цефалоспорини Карбапенеми Монобактами Фосфоміцин Глікопептид |
Поліміксин Поліен Аміноглікозид Глікопептид |
Макроліди Лінкозаміди Аміноглікозиди Левоміцитин Тетрациклін Рефармпіцини Фузидин Глікопептиди |
Як видно в таблиці, антибіотики, що порушують синтез та функцію мікробної стінки, діють переважно бактерицидно і повністю знищуючи збудника захворювання. Це дуже важливо для лікування важких інфекцій, особливо, якщо в дитини слабкий імунітет. При призначенні бактеріостатичних антибактеріальних засобів відбувається тільки пригнічення розподілу мікроорганізмів, причому у дітей з ослабленим імунітетом після відміни препарату цієї групи розмноження мікроорганізмів може відновитися, і це призведе до рецидиву та хронізації процесу.
Не завадить також знати про спектр протимікробної дії антибіотика, оскільки вибір препарату (часто емпіричний) проводиться з його врахуванням.
За спектром дії виділяють такі групи антибіотиків
1. Препарати, які діють переважно на грампозитивні і грамнегативні коки (стафілококи, стрептококи, менінгококи, гонококи), деякі грампозитивні мікроорганізми (коринобактеріі, клостридії). До цих препаратів відносять: бензилпеніцилін, біцилін, феноксиметилпеніцилін, пеніциліностійкі пеніциліни (оксацилін та його аналоги), цефалоспорини 1 покоління, макроліди, ванкоміцин, лінкоміцин.
2. Антибіотики широкого спектру дії, активні щодо грампозитивних і грамнегативних паличок: хлорамфенікол, тетрациклін, аміноглікозиди, напівсинтетичні пеніциліни широкого спектра дії 3-го класу (ампіцилін, амоксицилін, амоксицилін/клавуланат), цефалоспорини 2 покоління.
3. Антибіотики з переважною активністю до грамнегативних паличок: поліміксини, цефалоспорини 3 покоління.
4. Протитуберкульозні антибіотики: ізоніазид, метазид, парааміносаліцилова кислота (ПАСК), піразинамід, рифабутин, рифампіцин, стрептоміцин, фтивазид, циклосерин, етамбутол, етіонамід.
5. Протигрибкові антибіотики: ністатин, леворин, гризеофульвін, амфотерцин В, ітраконазол, кетоконазол, клотримазол, міконазол, флуконазол, флуцитозин.
Наведена вище класифікація антибіотиків допомагає лікареві-клініцисту при виборі антибактеріальних засобів в залежності від конкретного випадку інфекції. При цьому обов'язково враховується фармакодинаміка та фармакокінетика препарату, а також індивідуальні особливості хворої дитини (вік, умови захворювання, стан імунітету та супутні захворювання).
