Звіробій звичайний (Hypericum perloratum, кривавник, божа крівця, сто крівця, заяча крівця) – це трав'яниста багаторічна лікарська трава, яка відноситься до родини звіробійних. Вона має голе, прямостояче, розгалужене вгорі стебло довжиною 40 - 60 см. Стебло може бути з двома підвищеними лініями або круглясте. Листя звіробою сидяче, супротивне, тупе, видовжено овальної форми, з цілими краями і крапчастими просвітчастими залозками. Квіти рослини двостатеві, правильні, п’ятипелюсткові, зібрані у нещільні китиці або щіткоподібні волоті. Пелюстки квітів видовжено-овальної форми, золотисто-жовтого відтінку з чорними цятками. Плоди звіробою коробочки, він цвіте з червня по серпень.
Звіробій звичайний поширений майже всюди на території України. Він зустрічається на схилах пагорбів, у чагарниках та на відкритих сухих галявинах.
Хімічний склад та заготівля звіробою звичайного
Хімічний склад трави звіробою звичайного багатий на корисні речовини. У стеблах та листі рослини міститься близько 10 % дубильних речовин, 0,3 % ефірної олії, 0,1 % гіперецину, 16 % смолистих сполук, а також сапоніни, аскорбінова кислота, каротин, гіперон, псевдогіперин і флавоноїди рутин, гіперозид, мірицетин, кверцитрин і лейкоантоціани.
Для приготування лікувальних засобів та препаратів застосовується трава звіробою (Herba Hyperici perforati), яку заготовляють у момент цвітіння цієї лікарської рослини. Під час заготівлі стинають верхівки стебел разом з листям і суцвіттям. Потім їх в'яжуть у невеликі пучки і, повісивши на горищі або в затіненому місці, сушать без доступу сонячних променів. Під час штучного сушіння температура не повинна перевищувати 40 градусів. Після висушування стебла звіробою повинні стати ламкими. Готової сировини отримують приблизно 28 % від ваги свіжої зібраної рослини. Для зберігання сушеного звіробою використовують темні, захищені від світла приміщення. Термін зберігання складає 3 роки, ця лікарська рослина продається в аптеках.
Лікувальні властивості та застосування звіробою звичайного
Традиційно траву звіробій звичайний застосовують при лікуванні захворювань травної системи. Це пояснюється тим, що ліки з рослини зменшують спазми жовчних шляхів та кишок, покращують роботу шлункових залоз, посилюють кровообіг, тонізують та розширюють судини, забезпечують протизапальний вплив на слизові оболонки травної системи, мають бактеріостатичну і в’яжучу дію.
Використання звіробою звичайного забезпечує позитивний лікувальний ефект при гепатитах, дискінезіях жовчних шляхів, холециститах, застої жовчі в міхурі, гіпоацидному гастриті, жовчнокам'яній хворобі, хронічних та гострих колітах, метеоризмі, геморої, кривавих та простих проносах. При лікуванні нирковокам’яної хвороби цю траву використовують як сечогінний засіб, а також у випадку погіршення фільтрації нирок.
Настій трави звіробою відомий як ефективні ліки при інвазії гостриками (ентеробіозі, та гіменолепідозі). Виготовлені з трави препарати знімають спазм капілярів та кровоносних судин, покращують кровообіг у венах та постачання кров’ю ряду внутрішніх органів, зміцнюють капіляри та проявляють загальну зміцнюючу дію.
Відомо, що звіробій звичайний інколи призначають при лікуванні порушень периферичного кровообігу, які супроводжуються явищами застою, а також у випадку мікроциркуляторних розладів. Однією з цінних особливостей трави є здатність покращувати чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання. Такі фотосенсибілізуючі властивості звіробою звичайного пов'язані з вмістом гіперицину, що успішно застосовується для лікування вітиліго (лишаю з погіршенням пігментації шкіри).
Ліки із звіробою допомагають і при лікуванні розладів нервової системи, мігрені, нейроциркуляторних дистоній та нічного нетримання сечі в дітей. При зовнішньому застосуванні цієї лікарської трави проявляється досить сильна протизапальна, бактеріостатична і в'яжуча дія. Наприклад, вичавлену з рослини олію в медицині застосовують при гінгівітах, опіках, виразках, гнійних ранах та пітиріазі обличчя (Pityriasis simplex faciei).
В стоматологічній практиці настій з трави звіробою звичайного використовується як засіб для полоскання рота і змащування ясен. Такий настій допомагає також позбутися неприємного запаху з рота, стоматитів і гінгівітів.
В секторі гінекології настій цієї лікарської рослини застосовують для спринцювань при лікуванні запалень піхви, а олію із звіробою застосовують для тампонів при лікуванні ерозії шийки матки.
В нетрадиційній медицині, крім лікування захворювань, які про які згадувалось вище, звіробій звичайний застосовується також при подагрі, поліартриті, ішіасі, мастопатії, туберкульозі легень, кровохарканні, фурункулах та різноманітних запальних процесах.
З трави звіробою виготовляється антибактеріальний препарат новоіманін (Novoimaninum), що призначений для лікування гнійних інфекцій та опіків. Відомо, що в Болгарії з трави звіробою звичайного виготовляються ліки під назвою пефлавіт (Peflavit С), які застосовуються при лікуванні гострих гломерулонефритів, капілярних токсикозів та атеросклерозу.
Рецепти із звіробою звичайного
Внутрішньо вживають відвар звіробою з 10 грам трави (приблизно півтори столові ложки) та склянки води. Виймати його слід по четверті склянки 3-4 рази на добу за півгодини до вживання їжі.
Настій трави, приготований у співвідношенні 1:5 з 40%-го спирту, п’ють по 40 крапель тричі на добу.
Для боротьби з глистами готується настій трави з 15 грам сировини і півсклянки окропу. Його дають дітям віком від 1 до 7 років по 50 - 100 грам три рази на день протягом кількох днів. В останній день прийому цього настою додають ще проносну сіль. Таких циклів лікування зазвичай проводять не менше трьох з перервами 1 - 2 тижні.
Можна приготувати напар з 1 столової ложки суміші таких рослин: звіробій звичайний, коріння дягелю лікарського та деревій звичайний. Компоненти змішують у рівних частинах. Сировину заливають склянкою окропу, настоюють та випивають перед сном за годину. Ліки допомагають при безсонні, нервовому перенапруже4нні та розумовій перевтомі.
Для зовнішнього застосування використовується олія із звіробоєм. Для цього 20 грам свіжих суцвіть настоюють на склянці соняшникової олії, проціджують та використовують для змащування ділянок шкіри.
Настій трави звіробою на 40 % спирті у співвідношенні 1:5 додають по 40-50 крапель на склянку теплої води для полоскань.
Для спринцювання використовують суміш з трави звіробою звичайного, пелюсток троянди білої, кори дуба звичайного, суцвіть цмину піщаного, алтеї лікарської, коріння кропиви дводомної, омели білої, кори верби білої, трави грициків звичайних, насіння льону звичайного, трави гірчака перцевого і коренів живокосту лікарського. Потрібно залити 3 столові ложки суміші двома літрами окропу і кип’ятити протягом 15 хвилин, потім процідити і після охолодження до теплого стану використовувати для спринцювання. Процедура проводиться двічі на добу.
