Опіки в дітей – класифікація, лікування та профілактика


опіки лікування
– Причини та класифікація опіків у дітей
– Симптоми термічних опіків у дітей
– Опікова хвороба у дітей
– Діагностика опіків
– Лікування опіків у дитини
– Профілактика опіків

Опіки – це різновид травми, що виникає при ураженні тканин фізичними або хімічними факторами (тепловою енергією, електрикою, іонізуючим випромінюванням, хімікатами та ін.). Клініка опіків у дітей залежить від впливаючого фактора, локалізації, глибини, площі ушкодження тканин і включає місцеві (біль, почервоніння, набряк, утворення пухирів) та загальні прояви (шок). Головними завданнями діагностики опіків у дітей є визначення характеру опікової травми, глибини і площі пошкодження. Для цього використовуються інфрачервона термографія, вимірювальні методики. Лікування опіків у дитини вимагає проведення протишокової терапії, туалету опікової поверхні, накладення пов’язок.

Опіки у дітей представляють собою термічне, хімічне, електричне, променеве пошкодження шкірних покривів, слизових оболонок та інших тканин. Серед загальної кількості людей з опіковими травмами діти становлять 20-30%. При цьому майже половину складають діти віком до 3 років. Рівень летальності у зв’язку з опіками серед дітей досягає 2-4%. Крім цього близько 35% дітей щорічно залишаються інвалідами. Висока поширеність опіків серед дітей, схильність до розвитку опікової хвороби та важких розладів ставлять питання попередження та лікування опікових травм у дітей в число пріоритетних в дитячій хірургії і травматології.

Особливості дитячої анатомії і фізіології є такі, що шкіра в дітей є тоншою і ніжнішою, ніж у дорослих, має розвинену кровоносну та лімфатичну мережу, а також більшу теплопровідність. Ця особливість сприяє тому, що вплив хімічного або фізичного агента, який у дорослого викликає лише поверхневе ураження шкіри, у дитини призводить до глибокого опіку. Безпорадність дітей під час травми обумовлює більш тривалу експозицію вражаючого фактора, що також сприяє глибині ушкодження тканин. Крім цього, недосконалість компенсаторних і регуляторних механізмів у дітей може призвести до розвитку опікової хвороби навіть при поразці 5-10% поверхні шкіри, а в грудному віці або при глибокому опіку для цього достатньо всього 3-5% поверхні тіла. Таким чином, будь-які опіки у дітей протікають важче, ніж у дорослих, оскільки в дитячому віці швидше настають розлади кровообігу, обміну, функціонування життєво важливих органів і систем.

Причини та класифікація опіків у дітей

Залежно від пошкоджуючого агента опіки в дітей діляться на термічні, хімічні, електричні та променеві. Виникнення термічних опіків у дітей в більшості випадків обумовлено контактом шкіри з окропом, парою, відкритим вогнем, розплавленим жиром, розпеченими металевими предметами. Діти раннього віку найчастіше обварюються гарячими рідинами (водою, молоком, чаєм, супом). Нерідко опіки в дитини виникають внаслідок недбалості батьків, коли вони занурюють дитину в дуже гарячу ванну або надовго залишають зігріватися грілками. У шкільному віці особливу небезпеку для дітей становлять різні піротехнічні пристрої, розпалювання вогнищ, експерименти з горючими сумішами і т. п. Подібні пустощі з вогнем, як правило, закінчуються плачевно, оскільки нерідко призводять до великих термічним опіків. При термічних опіках у дітей зазвичай вражаються покривні тканини, проте також можуть відзначатися, опіки очей, дихальних шляхів і травного тракту.

Хімічні опіки в дітей зустрічаються рідше і зазвичай трапляються при неправильному зберіганні побутових хімічних засобів в доступному для дітей місці. Маленькі діти можуть ненавмисно пролити на себе кислоту або луг, розсипати порошкоподібну речовину, розпорошити аерозоль з небезпечним хімікатом, помилково випити їдку рідину. При прийомі агресивних хімічних речовин всередину опік стравоходу у дітей поєднується з опіком порожнини рота і дихальних шляхів.

Причинами електричних опіків у дітей стають несправності електроприладів, їх неправильне зберігання та експлуатація, наявність в будинку доступних для дитини розеток та оголених проводів. Більш старші діти зазвичай отримують електричні опіки, граючи поруч з високовольтними лініями, катаючись на дахах електричок, ховаючись в трансформаторних будках.

Променеві опіки в дітей найчастіше пов’язані з попаданням на шкіру прямих сонячних променів протягом тривалого періоду часу. В цілому на термічні опіки у дітей припадає близько 65-80% випадків, на електричні – близько 11%, та на всі інші види – 10-15%.

Симптоми термічних опіків у дітей

Залежно від глибини ураження тканин термічні опіки у дітей можуть бути чотирьох ступенів.

Опік I ступеня (епідермальний опік) характеризується поверхневим пошкодженням шкіри внаслідок короткочасного або слабкого за інтенсивністю впливу. При цьому в дитини відзначається локальна болючість, почервоніння, набряк та відчуття печіння. У місці опіку може спостерігатися невелике лущення епідермісу. Поверхневі опіки в дітей гояться через 3-5 днів самостійно абсолютно безслідно або з утворенням невеликої пігментації.

Опік II ступеня (поверхневий дермальний опік) протікає з повним омертвінням, під яким скупчується прозора рідина, що утворює бульбашки. Припухлість, біль і почервоніння шкіри виражені сильніше. Через 2-3 дні вміст бульбашок стає густим і желеподібним. Загоєння та відновлення шкірного покриву триває близько 2-х тижнів. При опіках II ступеня у дітей зростає ризик інфікування опікової рани.

Опік III ступеня (глибокий дермальний опік) може бути двох видів: ІІІа ступеня – зі збереженням базального шару шкіри і IIIб ступеня – з некрозом усієї товщі шкіри і частково підшкірного шару. Опіки III ступеня перебігають з утворенням сухого або вологого некрозу. Сухий некроз являє собою щільний струп бурого або чорного кольору, нечутливий до дотиків. Вологий некроз має вигляд жовтувато сірого струпа з різким набряком клітковини в зоні опіку. Через 7-14 днів починається відторгнення струпа, а повний процес загоєння затягується на 1-2 місяці. Епітелізація шкіри відбувається за рахунок збереженого росткового шару. Опіки IIIб ступеня у дітей гояться з утворенням грубих, нееластичних рубців.

Опік IV ступеня (субфасціальний опік) характеризується ураженням та оголенням тканин, що залягають глибше апоневрозу (м’язів, сухожиль, судин, нервів, кісток і хрящів). Візуально при опіках IV ступеня видно темно коричневий або чорний струп, через тріщини якого видніються уражені глибокі тканини. При таких ураженнях опіковий процес у дітей (очищення рани, утворення грануляцій) протікає повільно, часто розвиваються місцеві, перш за все гнійні ускладнення – абсцеси, флегмони, артрити. Опіки IV ступеня супроводжуються швидким наростанням вторинних змін в тканинах, прогресуючого тромбозу, пошкодженням внутрішніх органів та може закінчитися загибеллю дитини.

Опіки I, II та ІІІа ступеня в дітей розцінюються як поверхневі, а опіки ІІІб та IV ступеня – як глибокі. У педіатрії, як правило, зустрічається поєднання опіків різних ступенів.

Опікова хвороба у дітей

Крім місцевих явищ, при опіках в дітей нерідко розвиваються важкі системні реакції, які характеризуються як опікова хвороба. Під час перебігу опікової хвороби виділяють 4 періоди – опіковий шок, гостру опікову токсемію, опікову септикотоксемію та одужання.

Опіковий шок триває 1-3 доби. В перші години після отримання опіку діти збуджені, гостро реагують на біль, кричать (еректильна фаза шоку). Відзначається озноб, підвищення артеріального тиску, почастішання дихання, тахікардія. При важкому шоці температура тіла може знижуватися. Через 2-6 години після опіку в дитини настає торпідна фаза: дитина стає адинамічною, загальмованою, не пред’являє скарг та практично не реагує на навколишнє оточення. Для торпідної фази характерна артеріальна гіпотонія, частий пульс, виражена блідість шкірних покривів, сильна спрага, олігурія або анурія, у важких випадках – блювота «кавовою гущею» через шлунково-кишкові кровотечі. Опіковий шок I ступеня розвивається в дитини при поверхневому ураженні 15-20% площі тіла, II ступеня – при опіках 20-60% поверхні тіла, III ступеня – більше 60% площі тіла. Швидко прогресуючий опіковий шок призводить до загибелі дитини в першу добу.

При подальшому розвитку період опікового шоку змінюється фазою опікової токсемії, прояви якої обумовлені надходженням продуктів розпаду з пошкоджених тканин у загальний кровообіг. У цей період в дітей, які отримали опіки, можлива лихоманка, марення, судоми, тахікардія, аритмія, а в окремих випадках – коматозний стан. На тлі токсемії може розвинутися токсичний міокардит, гепатит, гострий ерозивно-виразковий гастрит, вторинна анемія, нефрит, іноді – гостра ниркова недостатність. Тривалість періоду опікової токсемії становить до 10 днів, після чого при глибоких або великих опіках в дитини настає фаза септикотоксемії.

Опікова септикотоксемія характеризується приєднанням вторинної інфекції та нагноєнням опікової рани. Загальний стан дитини з опіками залишається важким, можливі ускладнення у вигляді отиту, виразкового стоматиту, лімфаденіту, пневмонії, бактеріємії, опікового сепсису та опікового виснаження.

Під час фази одужання переважають процеси відновлення всіх життєвих функцій та рубцювання опікової поверхні.

Діагностика опіків

Діагностика опіків у дітей проводиться на підставі анамнезу та візуального огляду. Для визначення площі опіку в дітей молодшого віку використовуються таблиці Лунда-Браудера, що враховують зміну площі різних частин тіла з віком. Для дітей від 15 років користуються правилом «дев’ятки», а при обмежених опіках – правилом долоні.

При опіках необхідно досліджувати гемоглобін та гематокрит крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові (електроліти, загальний білок, альбумін, сечовину, креатинін та ін.). У разі нагноєння опікової рани проводиться забір та бактеріологічний посів на мікрофлору.

Обов’язково (особливо при електротравмі) виконується та періодично повторюється в динаміці ЕКГ. У випадку хімічного опіку стравоходу в дитини необхідно проведення езофагоскопії (ФГДС). При ураженні дихальних шляхів потрібно виконання бронхоскопії та рентгенографії легенів.

Лікування опіків у дитини

Перша допомога передбачає припинення дії термічного агента, звільнення ураженої ділянки шкіри від одягу та його охолодження (за допомогою обмивання водою, міхура з льодом). Для профілактики шокового стану на долікарняному етапі дитині можна ввести анальгетики.

У медичному закладі проводиться первинна обробка опікової поверхні, видалення сторонніх тіл та обривків епідермісу. Протишокові заходи при опіках в дітей включають адекватне знеболювання та седацію, проведення інфузійної терапії, дитині можуть призначатись антибіотики та виконуватись оксигенотерапія. Дітям, які не отримували відповідних профілактичних щеплень, проводиться екстрена імунізація проти правця.

Місцеве лікування опіків здійснюється закритим, відкритим, змішаним або хірургічним шляхом. При закритому способі опікова рана закривається асептичної пов’язкою. Для перев’язок використовують антисептики (хлоргексидин, фурацилін), плівкоутворюючі аерозолі (фуропласт, наксол), мазі (офлокаїн, левосин, льовомеколь), ферментні препарати (хімотрипсин, стрептокіназа). Відкритий спосіб лікування опіків у дітей припускає відмову від накладення пов’язок і ведення хворого в умовах суворої асептики. Можливий перехід від закритого методу до відкритого для прискорення відновного процесу або від відкритого до закритого – при розвитку інфекції.

У періоді реабілітації дітям з опіками призначається ЛФК, фізіотерапія (УФО, лазеротерапію, магнітолазеротерапію, ультразвук), гіпербаричну оксигенацію.
При глибоких, але невеликих за площею опіках виконується висічення некротизованих тканин з подальшою аутодермопластикою. У випадку утворення шрамів проводиться висічення рубця з накладенням косметичного шва. Спосіб лікування опіків визначається хірургом-комбустіологом або дитячим травматологом.

Профілактика опіків

При опіках I-II ступеня практично завжди результат буває сприятливим. При великих і глибоких опіках d дітей прогноз завжди серйозний. Для дітей раннього віку критичними є опіки більше 30% поверхні тіла; для більш старших дітей – 40% площі тіла і більше. Причиною загибелі дітей в більшості випадків стає вторинна інфекція.

Профілактика опіків, насамперед, вимагає підвищеної відповідальності з боку дорослих. Не можна допускати контакту дитини з вогнем, гарячими рідинами, хімічними речовинами, електрикою та ін. Для цього в будинку, де є маленькі діти, повинні бути передбачені заходи безпеки (зберігання побутової хімії в недоступному місці, спеціальні заглушки в розетках, прихована електропроводка і т.п.). Необхідний постійний догляд за дітьми та сувора заборона доторкатись до небезпечних предметів.

Коментарів немає

Опитування

Чи повинна бути медицина платною?

Loading ... Loading ...